У неділю, 9 червня, на роковини загибелі українського поета Олега Ольжича, котрого гестапо арештувало у Львові 1944 року, режисер Аркадій Микульський у музеї-меморіалі «Тюрма на Лонцького» репрезентуватиме авторську кінотрилогію про героя, удостоєну Шевченківської премії.
Львів отримає унікальний шанс не тільки переглянути в авторському коментуванні, на жаль, недоступну у відкритому кіно- та телепрокаті документальну кінотрилогію й сценарієм визначного українського кіно- та літературознавця Леоніда Череватенка «Я камінь з Божої пращі», а й безпосередньо поспілкуватися із режисером Аркадієм Микульським, якого роки навчання і праці зріднили із такими важливими для українського кіно постатями, як Іван Миколайчук, Броніслав Брондуков, Раїса Недашківська, Валерій Бесараб, Сергій Параджанов, Олег Фіалко, Іван Гаврилюк, Костянтин Степанков та інші.
Режисера Аркадія Микульського добре знають як автора художньої стрічки «Вишневі ночі» за сценарієм Василя Портяка на основі повісті Бориса Харчука.
Документальна стрічка «Я камінь з Божої пращі…», над створенням якої поруч із Леонідом Череветенком та Аркадієм Микульським працювали також оператор Микола Мандрич і монтажер Алла Фатюкова, – не звикла кінобіографія Ольжича, який до того ж за життя жодного разу не був зафільмований на кіноплівку, – це дивовижно проникливе спілкування із ним через спогади його сучасників, родинні фотографії та його власну поезію на тлі українських краєвидів та трофейної кінохроніки, що на неї Аркадій Микульський натрапив у Красногорському архіві кінодокументів під час роботи над фільмом . Зі спогадів, листів, віршів Ольжич постає ерудованим інтелектуалом та державним мислителем, який вмів знаходити однодумців й надихати їх на боротьбу прикладом самозреченого служіння ідеалам Батьківщини. Не випадково перше псевдо Ольжича було «Ідеаліст», і фільм однією із наскрізних тем проводить тему жертовності як євангельського мотиву, пояснюючи, що Ольжич був свідомий своєї місії й розумів, що його небезпечна діяльність невідворотно наражає на смерть. За словами Аркадія Микульського, у фільмі «Я камінь з Божої пращі…» він спробував віднайти відповідь — чому з усієї верхівки керівників ОУН убили саме Ольжича.
Довідка
Український кінорежисер, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка Аркадій Микульський народився 1938 року в Боярці на Київщині. 1967 року закінчив режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва їм. І.Карпенка-Карого. Працював на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка. Від 1972 року — режисер студії «Київнаукфільм». Член Національної Спілки кінематографістів України.
Створив картини: «Акварелі Києва» (1969, Диплом Всесоюзного фестивалю, Ленінград), «Етюди про секунду» (1971), «Рибництво України» (1972), «Життя, життя, життя…» (1972), «Іван Франко» (1973), «Якщо не я, то хто?» (1973), «Колектив: поразка чи успіх?» (1974), «Автографи стародавньої Русі» (1975), «Вони дивляться на нас», «Від імені народу» (1981), «Останній дзвінок» (1981), «Провінційна історія», «Прем’єра в Сосновці» (1986, т/ф), «Вишневі ночі» (1992), «Відлуння наших емоцій», «Чия правда, чия кривда» (1993), кінотрилогію «Я камінь з Божої пращі», що об’єднує стрічки: «Ольжич» (1996), «Доба жорстока, як вовчиця», «Незнаний воїн» (2000).
