У підлітків вилучають комп’ютерну техніку і мобільні телефони. Свою спецоперацію міліція почала о сьомій ранку у вівторок. Правоохоронці навідалися до шести активістів руху “Автономний опір”. Показали ордери на обшук і забрали комп’ютери, телефони, цифрові камери, диски і навіть флешки, які знайшли в помешканнях.
Чотирьом хлопцям та двом дівчатам, у яких проводили обшуки, також вручили повістки на допит. Ба більше, правоохоронці прийшли зі своїми понятими, які, за словами активістів, були не надто адекватні. Під час ранкового обшуку в квартирі однієї з активісток була маленька дитина, якій лише місяць. Та непроханих гостей це не зупинило. Навіть не сказавши, що шукають, вони перетрусили всі речі.
— До шiстьох учасників “Автономного опору” правоохоронцi навiдалися одночасно — рано-вранцi, — розповідає Олена, активістка організації. — До мене прийшли міліціонери зі своїми понятими, які були в нетверезому стані. Моя мама не погодилася впускати їх доти, доки вони не дозволили взяти за понятих наших сусідів.Представники органів показали нам постанову суду, який відбувся ще 13 грудня. Цікаво, що про це судове засідання ми нічого не знали. Жодних повісток нам не надходило. Правоохоронці обшукали всю хату, речі порозкидали. Коли мама робила їм зауваження, вони почали акуратніше проводити обшук.
— А що шукали? Зброю? Наркотики?
— Не сказали. Вони вилучили комп’ютери, телефони, флешки, одне слово, всі електронні носії. Після цього мені дали повістку, щоб я прийшла на допит до слідчого.
— Про що вас питали на допиті?
— Всім активістам призначили допити в різний день і час. Я прийшла у вказаний час, але допит перенесли на два дні. Слідчий поговорив лише з одним нашим активістом. Його питали, хто він, чим займається, чи є активістом “Автономного опору”.
— Ви знаєте, що стало причиною масових обшуків, бо в міліції нам цього пояснити не захотіли?
— Під час обшуку мені сказали, що міліція порушила кримінальну справу за статтею 296, частиною 2 Кримінального кодексу України (хуліганство, вчинене групою осіб). Таке рішення правоохоронні органи прийняли за наші дії під час акції на пам’ять про вчинок Миколи Лемика, котрий 1933 року застрелив чекіста на знак протесту проти штучно організованого радянською владою Голодомору.
