За останні чотири місяці в бібліотечці Історичного клубу “Холодний Яр” вийшло 5 книг. 4 липня вийшов із-за історичних лаштунків “Іван Ремболович”. До Дня незалежності побачило світ 2-ге видання книги “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”. 11 вересня з друкарні привезли спогади Юрія Горліса-Горського “Ми ще повернемось!”, а 10 жовтня – книжку Віктора Моренця “Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за Українську державність”.
1 листопада на арену української історії повернулися “Кармелюки” –
вояки Кармелюцького куреня Армії УНР.
8 листопада в Національному музеї Тараса Шевченка відбулася презентація трьох видань – споминів Юрія Горліса-Горського “Ми ще повернемось!” (упорядник Роман Коваль); вояцьких спогадів “Кармелюки. До історії Запорозького полку ім. от. Янка Кармелюка Армії УНР” (упорядник Роман Коваль); “Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за Українську державність” Віктора Моренця (під редакцією Романа Коваля).
У книжці Юрія Горліса-Горського “Ми ще повернемось!” зібрано всі відомі його спогади і твори, окрім “Холодного Яру”, а саме “У ворожому таборі”, “В казематах ҐПУ”, “Отаман Хмара”, “Їх прийшло дванадцять”, “Ave, diktator!”, “Колгосп над Інгулом”, “Час вибиратися за кордон”, “Подорожні зиґзаґи”, “Фінляндія. Країна скель і крицевих людей”, “Донька Петлюри”, “Тюремні поезії” та інші твори.
У збірці вояцьких спогадів “Кармелюки. До історії Запорозького полку ім. отамана Янка Кармелюка Армії УНР” зібрано мемуари старшин Армії УНР про Кармелюцький курінь, нарисів Романа Коваля про старшин-кармелюківців та документи про цю звитяжну українську частину, серед них і “Короткий нарис історії Запорозького куреня ім. отамана Янка Кармелюка”, написаний під час перемир’я на українсько-російському фронті – від 19 жовтня до 11 листопада 1920 року (його у ЦДАВОВУ розшукав Віктор Моренець).
У книжці “Земляки Миколи Міхновського в боротьбі за Українську державність” Віктор Моренець дослідив життєвий і бойовий шлях старшин і козаків Армії УНР, вихідців з міста Прилуки та Прилуцького повіту Полтавської губернії. В монографії використано 76 поіменних списків вояків Армії УНР, 45 заяв, 24 посвідчення, 20 життєписів, 20 реєстраційних карток, 14 характеристик, 12 рапортів, 8 нагородних листів, 8 персональних листів, багато інших документів, а також 162 раніше не опублікованих фотографій.
Відкрив вечір піснею “Проводжала дівчинонька” кобзар Тарас Силенко. Ведучий вечора Дмитро Стус, привітавши присутніх, наголосив на винятковій важливості повернення імен борців за визволення українського народу.
Про нову книжку Юрія Горліса-Горського розповів журналіст Костянтин Дикань, активний популяризатор книг Історичного клубу “Холодний Яр” на сторінках київської преси, зокрема газети “Україна молода”.
Представляючи свою книжку, Віктор Моренець подякував її, як він сказав, “хрещеному батьку” Романові Ковалю за велику допомогу у її підготовці.
Представив свої книжки “Околиці Києва” та “Репортаж з Києва 1913 року” і києвознавець Сергій Вакулишин.
Між виступами авторів лунали прекрасні пісні у виконанні бардів Гриця Лук’яненка та Володимира Самайди й співачки Владислави Кудлай. А Тарас Силенко і Гриць Лук’яненко вперше виконали пісню “Ой, Романе, Романочку, пусти мене до домочку” – улюблену пісню Михайла Гаврилка, який і стеком, і шаблею творив і здобував український простір.
Підсумовуючи, Роман Коваль сказав: “Сьогодні виповнюється 41-ша річниця смерті підполковника Армії УНР Василя Проходи, про якого я свого часу написав книжку. Помер він 8 листопада 1971 р. у Денвері в США. І саме 8 листопада я одержав від його сина Романа весь архів Василя Проходи: фотографії, документи, 2 ордени Симона Петлюри (великий і малий), воркутинський каторжний номер-знак, його творчу спадщину, друкарську машинку, на якій він друкував свої “Спомини непокірливого”.
Оскільки живу я у двокімнатній квартирі, в якій неможливо експонувати раритети доби Визвольної боротьби, які я зібрав за 17 років дослідницької роботи, у мене остаточно оформилася думка брати курс на створення Музею Визвольної боротьби 1914 – 1920-х років. Отож, і проголошую цю ідею – насамперед з метою пошуку партнерів у цій справі.
Всі ж, хто хоче, щоб наша праця не зупинялась, можуть допомогти, купивши книжки не тільки для себе, але й для своїх рідних та друзів, для бібліотек сіл, де народилися, шкіл, де навчалися; передплативши газету “Незборима нація”, здійснивши пожертву на нашу діяльність, допомогти в інший спосіб.
Закликаю вас до добрих справ!”.
Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”
