Roman Donik
Вночі працювала наша арта. Вогнем у відповідь. Потужно. За кількома напрямками.
Придушувала артилерію противника, який відмовився виконувати умови угоди.
Я дуже люблю артилеристів. А арту 93 бригади, більш ніж за рік, вони мені вже як родичі. Оце реально Боги війни.
Але, на мій жаль, я дуже добре знаю ціну такої віртуозної роботи.
Особливо контрбатарейної. Кожен артилерійський бій, це використання ресурсу, який (крім БК і продовольства) відновлювати нізвідки.
Вага снаряда від 15 кг. А у 152 ки від 40. Уявили? А його потрібно не тільки підняти, але і побігати, а ще й зарядити.
Я знаю як “горить” форма у піхоти в окопах. Але це ніщо в порівнянні з тим, як горить одяг та взуття в артилеристів під час боїв. Коли вони виїжджають і кочують по позиціях. Це будні війни. Без цього нікуди.
Просто пам’ятайте про це. Кожен постріл, це чийсь син, що несе, притискаючи до себе, від 15 до 45 кілограмів металу. Десятки разів.
Я знаю, що вже сьогодні ми будемо обговорювати з “метеорами” потреби, які у них з’явилися. Це війна. Звичайна, буденна і така витратна справа.
