На допомогу братам-закарпатцям Юрій вирушив зі Львова в жовтні 1938 року з пістолетом та… рукописом нової книжки “Між живими трупами” – про совєтські тюрми та психлічниці 1920 – 1930-х років. Цей рукопис під час трагічних подій на Карпатській Україні було загублено.
Роман Коваль каже: “Можливо, рукопис і не втрачено, просто його ніхто не шукав”. Під час презентацій у с. Луг, де вчителював Горліс-Горський, і у Великому Лузі, де він не раз бував, Роман Коваль і Олег Куцин запропонували вчителям та краєзнавцям розпочати ці пошуки, тим більше, що відоме коло осіб, з якими товаришував Юрій Горліс-Горський і яким на зберігання міг залишити рукопис.
Цікаво, що в селі Луг на презентацію прийшла вся школа – вчителі та учні 1 – 11 класів. До них і звернувся Олег Куцин: “Ми дожили до того часу, коли держава не виховує молодь у патріотичному дусі, а з підручників викидає сторінки героїчної української історії. Вважаю, що це злочин. Тому ми й тут, щоб розповісти вам про справжню історію – історію боротьби за незалежність і соборність України”.
Книжку “Ми ще повернемось!” було також представлено в міській раді Рахова та гуцульських селах Ясіня і Косівська Поляна.
“Цю книжку ми задумали з дружиною Юрія Горліса-Горського Галиною Гришко ще у 1997 році, – розповів Роман Коваль. – Пані Галина, слава Богу, жива, їй уже 90 років, мешкає у Флориді. – Вона мені надіслала рештки архіву Горліса-Горського, зокрема, близько 100 його фотографій, цінні рукописи, машинописи, газетні публікації. В книжку “Ми ще повернемось!” увійшли всі його твори, окрім “Холодного Яру”.
1 жовтня книжку спогадів поручника Армії УНР було представлено в Ужгороді в Закарпатській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Федора Потушняка. Серед інших на презентацію завітав і народний депутат України 2-го скликання Іван Коршинський, якого з молодих літ надихали книжки Юрія Горліса-Горського. “На творах “Холодний Яр”, “Отаман Хмара” виховувалося наше покоління, – розповів Іван Коршинський. – Як і на книжках Уласа Самчука”.
За свою любов до України Іван Коршинський, в минулому активний діяч підпілля Юнацтва ОУН, двічі побував у ГУЛАГу. “Холодний Яр” Юрія Горліса-Горського стояв поруч з “Кобзарем” Шевченка, “Холодний Яр” гартував дух молоді у ГУЛАГах, – розповів Іван Коршинський. – У таборі Спаськ Карагандинської області ми дебатували навколо постаті письменника з істориком Ярославом Дашкевичем. Ми змалку вважали Горліса-Горського героєм, святим”.
У зустрічах взяла участь поетеса Ірина Гармасій, яка в Державному архів Закарпатської області відшукала особову справу вчителя української народної школи с. Луг на Рахівщині Юрія Городянина (таке справжнє прізвище письменника). Дослідниця розповіла, що драма Ю. Горліса-Горського “Отаман Хмара” входила до репертуару Українського театру “Нова Сцена” у Хусті. Участь у її постановці взяли і брати Юрій-Августин та Євген Шереґії – засновники театру, вихідці з Великого Бичкова. “Нова Сцена” поставила драму “Отаман Хмара” за 35 днів не менше 10 разів, що свідчить про її великий успіх.
Андрій Патрус-Карпатський у друкованому органі УНО “Нова Свобода” за 28 лютого 1939 р. писав: “Багато людей ані не усвідомлює собі, яку велику користь для виборів (відбулися 12 лютого 1939 р. з результатом 92,4% за УНО) першого карпато-українського сойму зробила “Нова Сцена” як на провінції, так у нашому столичному місті. Інколи культурне слово зробить багато більший вплив, як сотня агітаторів. “Нова Сцена” скріпляла в серцях нашого народу почуття любові до своєї української культури, до своєї української нації. Такий “Отаман Хмара”, мабуть, зробив більший вплив, як сотня брошур або плакатів”.
Збагатив презентації піснями про Визвольну боротьбу 1917 – 1939 років кобзар Тарас Силенко. Особливий успіх мала пісня “Не журіться, милі браття, ще повстане Закарпаття!”. Її виконавцю закарпатці, зокрема у Великому Бичкові, аплодували стоячи.
Наступні презентації заплановано провести напередодні Покрови і Покрову в селах та районних центрах Черкащини і Кіровоградщини – на виборчих округах, де балотуються до Верховної Ради члени Історичного клубу “Холодний Яр” Олег Островський та Сергій Василюк.
