Сейм Латвії прийняв поправки до закону про національну безпеку, згідно з яким, у разі нападу ворога ніхто не має права вести переговори, просити про помилування або капітуляції. У новому законі прописана тільки одна форма розмови з окупантом – збройний опір.
У 1940 році, коли радянські війська увійшли в Латвію, вони дали латишам урок національної безпеки. Безпека вона або є або її немає. Все інше політика і пропаганда. За свою безпеку треба боротися. Через 76 років Латвія нарешті виконала домашнє завдання. Більше ніяких поступок ворогові. Так і прописано в законі. Ні кроку назад.
Латиші бояться повторити ту саму фатальну помилку, яку зробив перший президент країни Карліс Ульманіс. У 1940 році він прийняв ультиматум Москви та здав країну без бою. Хоча, сьогодні легко судити політиків того часу, тому що ми знаємо, що було потім. Ніхто не вірив, що раптом зайдуть танки, державу поламають, раптом почнуть висилати людей, заарештовувати за щось, інкримінують зраду батьківщини, навіть тієї, яка не була їхньою батьківщиною.
Прецедент Ульманіса латвійські політики, безумовно, тримали в голові. І кримський сценарій. Крим – це війна нового типу. Зеленим чоловічкам треба знайти спосіб протидії. За новим законом командири в кризовій ситуації зобов’язані почати бойові дії відразу, не чекаючи наказу зверху. Мається на увазі, що ніякі озброєні ввічливі люди не мають право просто так гуляти по чужій землі. Їх зустрінуть вогнем. І ніхто з вищої влади Латвії тепер не в праві буде віддати наказ про капітуляцію. Це теж норма нового закону.
Політики пояснюють, що новий закон – це лише робота над історичними помилками.
