Студенти, аспіранти, викладачі та працівники Львівського національного університету імені Івана Франка 1 листопада 2012 року взяли участь у пішій ході до Меморіалу вояків УГА й УСС та Вічі пам’яті героїв.
Розпочали віче панахидою біля Меморіалу УСС на Янівському цвинтарі. «Спочилі в цій землі сьогодні торжествують із того, що ви тут є, що ви прийшли, аби віддати їм належну шану за їхню жертвенність, яку вони вчинили свого часу. Нині політикани й недруги пробують у різний спосіб вложити в нас переосмислення різних історичних подій. Вони готові сказати, що це були воїни, які виконували наказ. Але кожен із вас, коли нині тут стоїть, своєю присутністю підкреслює вагу їхнього тогочасного подвигу», – звернувся до присутніх настоятель храму Преображення Господнього о. Ярослав Чухній.
«Словом до розстріляних» Богдана-Ігоря Антонича намагався донести до присутніх слова-надію про дух січових стрільців, очі яких «сяли вічністю, коли у серці, мов зоря, застрягла біла куля», актор Навчально-професійного театру «Просценіум» Андрій Матюнка.
«У цей день воскресла Українська Держава, завдячуючи січовим стрільцям», – зазначив у вступному слові завідувач кафедри історичного краєзнавства, професор, доктор історичних наук Віктор Голубко, закцентувавши увагу на тому, що «Українська галицька армія була унікальною – передусім моральною та ідейною». «Наші урочистості – це не просто формальність, а плекання морального зв’язку з минулим», – додав Віктор Євстафійович.
Від імені студентства Львівського університету виступив Андрій Ткачук, студент ІІІ курсу філософського факультету. «Одвічний, невмирущий подвиг молодих людей – наших ровесників, більшості з яких не було й 20-ти, засвідчив силу духу українців, їхню волелюбність, прагнення до свободи й бажання жити в соборній, суверенній державі. І хоч вони не побачили Україну вільною й незалежною державою, однак зміцнили той духовний фундамент, який не дозволяє нинішнім політичним гендлярам зруйнувати її вщент», – наголосив студент і закликав берегти національну пам’ять та історичну правду, відстоювати свою національну честь і гідність, а на «сторожі нашої державності поставити одвічні цінності українців – ідеали свободи та єдності України».
З особливим трепетом звернувся до присутніх лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, політв’язень, письменник, громадський діяч Ігор Калинець, розповідаючи молоді про яскраві спогади історії творення Меморіалу вояків УГА й УСС, до якої долучився й сам: «Молоді хлопці, які впали в бою, поховані на цьому клаптику святої української землі. Цвинтар відродився, і так само повинна відродитися Україна».
«Ми приходимо сюди, аби зміцнити свою свідомість», – розпочав свій виступ на Вічі пам’яті героїв проректор з виховної роботи та зв’язків із громадськістю Львівського державного університету фізичної культури Ярослав Тимчак. «Кожному з нас Господь дав право жити сьогодні, щоб ми, будучи причетними до своєї історії, та продовжити те, що розпочали наші діди», – додав Ярослав Володимирович.
«Сьогодні, у 94-річницю проголошення Західноукраїнської Народної Республіки, не забуваючи про чин і честь її героїв, багатотисячна академічна спільнота нашого Університету добрим словом і щирою молитвою вшановує світлу пам’ять усіх тих, хто ціною власного життя виборов нам право бути українцями у незалежній державі. Феномен Листопадового зриву полягав у високій боєздатності, незламній переконаності, надзвичайному патріотизмі й усвідомленні обов’язку прислужитися своєму народові. Українці продемонстрували світовіполітичну зрілість і водночас інтелектуальну боротьбу, переконавши, що армія, воюючи, може відкривати школи й дати рідній землі когорту геніальних особистостей», – йшлося у зверненні Ректора Львівського національного університету імені Івана Франка, професора Івана Вакарчука, який склав сердечну подяку організаторам, учасникам і всім, хто підтримав щорічну ініціативу багатотисячного походу на Янівський цвинтар.
Віче супроводжувалося низкою стрілецьких пісень і твором Івана Франка «Не пора» у виконанні Народної чоловічої хорової капели «Прометей».
Учасники Віча також віддали шану пам’яті героям і біля Меморіалу жертвам політичних репресій московського комуністичного режиму в Україні (1941 року). Молоді люди у скорботі й пошані до жертовності й нескореності воїнів УГА й УСС біля кожної могили запалили свічку та промовили слова щирої молитви.
Тетяна Шемберко
