Yevhen Hlibovytsky
В неділю у Львові відбудеться дискусія про латинський алфавіт для української мови https://www.facebook.com/events/1542967902588206/ За інших обставин я би сам із задоволенням взяв участь в дискусії. Сьогодні ж така дискусія – це спроба в домі повішеного “просто поговорити” про шнурочки. Поясню приховану ціну настирливого просування “галицьких” тем останнього часу.
1) Поруч ще з кількома десятками експертів я зараз докладаю зусиль, щоб змінити дискурс щодо України в ЄС на рівні аналітичних центрів, міжнародних організацій, МЗСів країн-членів ЄС та профільних дорорських фондів. Рідкісний випадок, коли позиція експертного середовища і українського МЗС дуже подібна, що додає нам всім довіри. Поступ хоч малий, але він є, і зміни (особливо в німецькій позиції) стають помітними. Така дискусія як в неділю у Львові, підсилена російськими структурами, цілком може десь у Брюсселі замість сутнісних розмов по Донбасу чи Криму, перетворитись у питання якогось поважного аналітика з ЄС “наскільки реальний галицький сепаратизм?” і “чи українська державність витримає нестабільність одночасно і на сході, і на заході?” Насправді ці запитання означають щось інше: “ви взагалі можете бути дорослими і відповідальними партнерами?” чи “ви хоч розумієте яку скриньку Пандори ви відчиняєте?”
2) Про скриньку Пандори. Завтра на якомусь уявному редтрамі з’явиться заголовок “Украинские филологи обсуждают введение латинского алфавита”. Не вірите? Вам сюди: http://www.sott.net/…/287708-Galician-separatists-in-W-Ukra… Російська пропаганда кричатиме про інструкції до ліків латинкою. Ще пару накачаних ненавистю підуть стріляти в наших хлопців. Я на цій війні вже втратив двох добрих знайомих і однокласника-медика. І я достатньо часу провів у незакінченій ще боротьбі за свободу слова, щоб знати, що вона закінчується перед криком “пожежа!” в переповненому театрі.
У мене немає питань до організаторів дискусії. Я не знаю чи їм хтось платить, тому сподіватимусь, що це глупість. Англійською такий підхід називається benefit of doubt.
У мене є питання до заявлених інтелектуалів-дискутантів. Orest Drul, Andriy Lyubka – це справді краще, чим можна зайнятись недільного ранку? Чи ви просто “робите свою роботу”?
PS. Покійний Євген Наконечний, автор дуже відвертої книги про Голокост “Шоа у Львові” намалював яскравий образ одного з героїв – одруженого на єврейці польського злодія і гульвісу, який всю німецьку окупацію мусив бути взірцем законослухняності. Бо розумів ціну помилки.
