10 листопада 2015 року, в рамках дії Закону України про декомунізацію, у Харкові відбулися відкриті громадські слухання з питання перейменування вулиць міста, що мають комуністичні назви. Слухання проходили одночасно в дев’яти районах Харкова, і на кожному слуханні були присутні представники Харківського осередку ВО «Свобода». Багатьом вулицям повернено їх історичні назви, на чому наполягали свободівці. Зокрема, вулиця Фрунзе стала вулицею академіка Багалія (міська влада пропонувала назвати її Політехнічною, не дивлячись на те, що однойменна вулиця у Харкові вже існує), вулиця Руднєва змінила назву на вулицю Євгена Плужника, проспект Орджонікідзе став вулицею Альошинською та инше.
Загалом, все дійство було передбачуваним і відбувалося відповідно до регламенту, за винятком декількох прикрих інцидентів, що мали місце в Київському та Дзержинському районах. В Київському районі заступник мера Харкова Ігор Терехов вразив присутніх своєю неетичною поведінкою. Виступаючи з трибуни, він перевищив встановлений регламентом час, і коли активісти вказали йому на це, грубо обірвав їх словами: «Вибори довели, скільки за вас проголосували. Тож сидіть і мовчіть!». В Дзержинському районі на слухання було внесено всього 9 вулиць, але слухання і голосування були фактично зірвані зухвалою поведінкою Алли Александровської – представниці забороненої в Україні комуністичної партії. Але головною проблемою буле те, що проєкт перейменувань міська рада оприлюднила лишень напередодні слухань, і багато учасників заходів були змушені ухвалювати рішення без достатнього обговорення та представлення.
На слуханнях в Київському районі топонімічною групою на голосування було запропоновано 23 вулиці. Від «Свободи» були присутні Євген Олійник, що керує топонімічним напрямком в Харківській “Свободі”, Наталя Сіліна та Вадим Поздняков. Найбільшу зацікавленість викликало декілька перейменувань. Одне з них – перейменування вулиці Артема на вулицю академіка Багалія, а вулиці Фрунзе – на Політехнічну. Запрошена на слухання онука відомого харківського історика Ольга Багалій заперечила таку постановки питання і наголосила, що саме вулиця Фрунзе має носити ім’я її славетного діда, бо Дмитро Багалій жив на вулиці Фрунзе у будинку, що нині є його музеєм. Вулиця Фрунзе матиме назву вулиця академіка Багалія, а вулиця Артема – Адама Міцкевіча (такий собі реверанс в бік Польського консульства, розташованого на цій вулиці).
В Московському районі голосувати за зміни назв повинні були у 20 вулиць і провулків. Представник ВО «Свобода» Олег Фененко намагався довести громаді, що перейменування вулиці Уборевича на вулицю Алчевських недоречне, тому що у вулицю Алчевських історично краще перейменувати Раднаркомівську. Так само нелогічно перейменовувати вулицю Блюхера на Валентинівську тільки тому, що поруч з цією вулицею на території студмістечка Фармакадемії височіє Валентинівська церква Московського патріярхату. Доречно вже було б назвати цю вулицю, як пропонували свободівці, вулицею Льва Ландау чи Освітянською, як пропонувало товариство «Просвіта», через те, що поруч розташовані студмістечка декількох харківських вишів. Але до доводів свободівця ніхто не дослухався і затвердили проєкт топонімічної групи, тож маємо на Салтівці вулицю Алчевських, яка історично ніяк з нею не пов’язана, та вулицю Валентинівську.
В Червонозаводському районі на слуханнях була присутня свободівка Валентина Миргородська, яка повідомила про визначний здобуток націоналістів. Наразі вулиця Руднєва носить назву вулиці Євгена Плужника, українського поета, драматурга і перекладача. А вулиці Кірова повернена її історична назва – вулиця Молочна.
Свободівка Маргарита Нечитайло повідомила результати слухань у Фрунзенському районі. Перейменували провулок Гамарника на провулок Капустянський, вулицю Піонерську – на Міллера, вулицю Більшовицьку – на Драгоманова, вулицю Раковського – на Шалімова, вулицю Чапаєва – на вулицю Світличного. На питання, чому до списку на перейменування не увійшли назви вулиць з прізвищами одіозних фігур совєцького минулого: маршала Жукова – українофоба і вбивці тисяч українців, полковника Танкопія – НКВС-ника, Косіора – безпосереднього організатора політики фізичного і духовного геноциду українського народу та декількох инших, отримала відповідь, що топонімічна група взагалі не «чіпала» назви вулиць, пов’язані з Другою Світовою Війною.
В Орджонікідзевському районі слухання пройшли спокійно, всі запропоновані назви були проголосовані і ніхто не заперечував. Як і передбачав свободівський проєкт, проспект Орджонікідзе став вулицею Альошинською, на честь головного архітектора ХТЗ.
В Ленінському районі партієць Вадим Проценко повідомив про спокійний перебіг слухання і голосування. Досить несподівано були перейменовані вулиці Маркса і Єнгельса, хоча ці діячі формально не підпадають під дію Закону України про декомунізацію, бо являються в більшій мірі філософами. Наразі, цим вулицям повернено їх історичні назви: Благовіщенська та Різдвяна.
«Півроку, щосуботи просто неба на майдані Конституції я представляв свободівський проєкт декомунізації Харкова. Я малював мапи, схеми, читав лекції з історії, переконував, іноді сварився. Хтось проект підтримував, хтось ні, декілька разів я виправляв його. Але всім без виключення було це цікаво, і ми, як політики, розуміли важливість такого спілкування з людьми. Ми не боялися критики і ми не ховали своєї думки. Міська рада, схоже, знову вирішила всіх надурити, і, навіть призначивши «громадські слухання», свій проєкт на обговорення опублікувала лише за день до них. Та й що то за проект! Половина вулиць зникла, ще чверть назв, вибачте, висмоктані з пальця. Вулицю Раднаркомівську, яка мала близько 20 історичних назв, яку проклала родина Алчевських, на якій проектував і жив Олексій Бекетов, на якій репресовано всіх найкращих представників української інтелігенції, на якій стоїть художній музей врешті решт, називають «вулиця Жон Мироносиць» за назвою тієї страшної церкви, збудованої замість скверу. Ще й фактично повторюючи назву перпендикулярної їй вулиці Мироносицької. А імена славетних Алчевських, які розбудували цю вулицю, переносять кудись на Салтівку! Хоча так, я розумію, що завдання влади було виправдати скандальне будівництво церкви. Але її рано чи пізно все одно не стане: здадуть нерви у харків’ян дивитися на цю ганьбу. А маєтки Алчевських, їх воскресна школа, будинок Бекетова (між іншим, зятя Олексія Алчевського) – це у Харкові назавжди!», – наголосив Євген Олійник, координатор проєкту «Декомунізація у топоніміці Харкова. Проєкт Свободи».
Зазначимо, що громадські слухання щодо перейменування районів міста, станцій Харківського метрополітену, а також найбільш значущих вулиць (наприклад проспекту Леніна) відбудеться 11 листопада 2015 року у ККЗ “Україна”. Початок о 18:30.
Прес-служба
Харківської обласної організації
Всеукраїнського об‘єднання «Свобода»
