Гвардієць 45 полку розповів про фронтові будні

25-річний гвардієць на псевдо Будік служить у 45 полку імені Олександра Красіцького Національної гвардії України з 2021 року. Розпочинав зі строкової служби, а з початком повномасштабного вторгнення уклав контракт і продовжив захищати Україну. За участь у бойових діях військовослужбовець нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Перші бойові виїзди на Запорізькому напрямку запам’яталися йому надовго. Зруйновані російськими окупантами населені пункти, постійні обстріли та небезпека на кожному кроці. Згодом гвардієць опанував роботу з безпілотниками: спочатку Mavic, а потім FPV. Під час виконання бойових завдань доводилося діяти у складних умовах, де від злагодженості екіпажу залежало життя побратимів.
«Коли мені сказали, що ми виїжджаємо в район бойових дій, я спочатку не вірив. А коли приїхали, побачили все на власні очі – було страшно. Навколо були суцільні руїни, а згодом нас накрила ворожа артилерія. Але ми розуміли, що ворог прийшов на нашу землю, і ми зобов’язані її захищати», – пригадує Будік.
Один із найважчих моментів стався під час перебування на позиції, коли ворожий снаряд влучив у бліндаж. Гвардієць отримав осколкове поранення ноги. Побратими, оперативно надали необхідну медичну допомогу і організували евакуацію.
«Я спочатку навіть не зрозумів, що поранений. Найперше запитав хлопців, чи всі цілі. А вже потім вони сказали, що в мене кров. Побратими дуже швидко зреагували, усе зробили професійно. Я їм за це надзвичайно вдячний», – розповідає військовослужбовець.
Сьогодні Будік командир взводу. Попри наслідки поранення він продовжує службу, займається підготовкою особового складу та ділиться власним досвідом. Для нього побратимство – це не просто слова, а щоденна взаємна підтримка і готовність прийти на допомогу.
«Дружба на війні дуже цінна. Ти розумієш, що людина поруч, прикриє тобі спину, допоможе або врятує. Там усі стають один одному рідними», – ділиться Будік.
Говорячи про майбутнє, чоловік насамперед згадує родину. Саме заради її спокою, безпеки батьків, молодшого брата та всіх українців він продовжує службу.
«Для мене перемога – це спокій рідних. Щоб батьки могли спокійно спати, молодший брат ходив до коледжу і мав своє дитинство. Щоб діти могли просто бігати, жити й радіти. Заради цього ми й стоїмо», – підсумовує нацгвардієць.
Служба інформації та комунікації 45 полку імені Олександра Красіцького Національної гвардії України
Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа