Це можливість для парламентарів звернутися до досвіду творення української держави у ХХ столітті
До 24 червня у будівлі українського парламенту експонується фотодокументальна виставка про одного з найвидатніших українських політиків ХХ століття.
Слово “петлюрівщина” довгий час вживалося як прихильниками, так і противниками української державності на означення боротьби за незалежну Україну. Першими – з пієтетом, другими – як лайка. Правдиве розуміння ролі й місця Симона Петлюри у боротьбі за українську справу як у суспільстві, так і серед політичного істеблішменту ще повинно сформуватися. Тим більш важливою і навіть інтригуючою є виставка про чи не найяскравішого українського політика ХХ століття, що відкрилася 16 червня у стінах Верховної Ради.
25 травня виповнилося 90 років з часу вбивства Симона Петлюри радянським агентом. Представлені на виставці унікальні документи й світлини розповідають про одного з ключових політичних діячів Української Народної Республіки, будівничого українських збройних сил, керманича держави, який намагався зацікавити “українською справою” Захід.
“Ті, хто творять майбутнє нашої держави, повинні добре знати її минуле, – говорить голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. – Тому що історія – це, насамперед, досвід, який допомагає уникнути важких помилок. Українські політики повинні уважно вивчати життя та діяльність Симона Петлюри: його здобутки та прорахунки можуть стати в нагоді у теперішній непростій ситуації”.
Виставка “Симон Петлюра. 1879-1926” створена спільними зусиллями Музею Української революції 1917-1921 років та Українського інституту національної пам’яті. Участь у її відкритті взяли народні депутати Микола Княжицький, Олег Медуниця, Ігор Артюшенко, Андрій Левус, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України Сергій Кот, керівник Музею Української революції 1917 – 1921 рр. Олександр Кучерук, голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.
“Петлюра – перший серед українських лідерів, кого російський більшовизм знищив як один із символів Української революції. Його ім’я досі оповите міфами й сфальшованими звинуваченнями, покликаними дискредитувати не лише самого Петлюру, а й ідею державної незалежності України. На жаль, ці міфи все ще мають вплив на суспільство та владу”, – зазначив на відкриті один з авторів виставки, голова Правління Фундації імені Олега Ольжича Сергій Кот.
Водночас, як зауважив начальник управління наукового забезпечення УІНП Ярослав Файзулін, таке “повернення” Симона Петлюри в стіни українського парламенту “свідчить, що хоча б частина українських політиків звертаються до досвіду державотворення часів Української Народної Республіки”. Принаймні, виставка “Симон Петлюра. 1879-1926” надає їм додаткову можливість зробити це.
Історична довідка:
Симон Петлюра народився 22 травня 1879 р. у Полтаві в родині полтавських міщан козацького походження Василя й Ольги Петлюр. Спочатку вчився у церковнопарафіяльній школі, потім – у Полтавській духовній семінарії. Зі студентських років брав активну участь в українському суспільно-політичному житті. У 1900 р. вступив до Революційної української партії (РУП). 1903-го, рятуючись від переслідувань тогочасної влади, виїхав на Кубань, де включився в організацію українського руху. Тут його ув’язнили і відправили до Катеринодара (нині – Краснодар).
Протягом 1906 – 1917 рр. як редактор та журналіст популяризував українську політичну думку в низці друкованих видань: «Селянин», «Вільна Україна», «Рада», «Україна», «Украинская жизнь».
Після формування в червні 1917 року першого уряду УНР очолив військове відомство і всю енергію спрямував на створення українських збройних сил.
Не погоджуючись з політикою Голови Генерального Секретаріату Володимира Винниченка щодо принципів формування українського війська, подав у відставку і вийшов з уряду. Це була чи не перша політична відставка в українській політиці у ХХ ст.
У травні 1919 р. очолив Директорію УНР. У важких внутрішніх і зовнішніх умовах керував збройною боротьбою проти російських більшовицьких і білогвардійських військ. Робив усе можливе, аби запобігти єврейським погромам.
Енергія та наполегливість Петлюри визначили його безперечний авторитет як лідера українського національного руху й після поразки Української революції 1917 – 1921 рр. Слово “петлюрівщина” на довгий час стало вживатися на означення боротьби за незалежну Україну. Постать Симона Петлюри викликала острах у комуністичного режиму. 25 травня 1926 р. у Парижі його розстріляв більшовицький агент С. Шварцбард.
Прес-служба Українського інституту національної пам’яті
