7 липня 1988 року у Львові відбувся 50-тисячний мітинг, на якому Левко Лук’яненко проголосив про створення Української Гельсінської спілки. Ця назва нагадувала про «Гельсінські угоди» про дотримання прав людини, які у 1975 році уряди 35 держав Європи і Північної Америки, у тому числі і уряд СРСР, а також про першу правозахисну організацію – Українську Гельсінську групу сприяння використанню Гельсінських угод в Україні, яка виникла в листопаді 1976 року.
Очолив Українську Гельсінську спілку сам Левко Лук’яненко, головою Виконавчого Комітету УГС став В’ячеслав Чорновіл, головою Київської філії УГС – Олесь Шевченко, Львівської організації – Богдан Горинь, Тернопільської – Левко Гороховський. Центральним пресовим органом УГС став редагований Чорноволом самвидавний журнал «Український вісник».
Про це та інші яскраві сторінки діяльності УГС згадували сьогодні учасники наукової конференції «Історична роль Української Гельсінської спілки у відновленні незалежності Української держави (1988-1990 рр.)». Співорганізаторами конференції виступили Український інститут національної пам’яті, Національна академія державного управління при Президентові України, Ветеранське об’єднання «Українська Гельсінська спілка» та Музей шістдесятництва.
Як зазначив Олесь Шевченко, Українська Гельсінська спілка стала організатором, натхненником і провідником переможної національно-визвольної революції кінця 80-х – початку 90-х років. «Це була перша опозиційна політична організація в Українській Радянській Соціалістичній Республіці, яка оголосила себе відкритою, легальною, і демократичною. Кістяком новоствореної організації були політичні в’язні, які пройшли табори і лише утвердилися у своїх політичних переконаннях. Ми поводилися так, як би ми поводилися в абсолютно незалежній демократичній державі, і наші принципи зумовлені державницькими прагненнями фундаментальних змін в тоталітарній державі. І такі зміни настали: через 2 місяці після того, як почала діяти перша, демократично обрана Верховна Рада, було прийнято Декларацію про державний суверенітет України, у якій знайшли відображення основні принципи політичної програми УГС», – наголосив Шевченко.
Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович порівняв спробу членів УГС утвердити власні принципи у комуністичній Україні боротьбою Давида з Голіафом. «Попри те, що комуністична система зазнала ударів у Східній Європі від низки оксамитових революцій, в Україні вона іще мала дуже сильні позиції. Тому виклик, який УГС кинула Системі, на перший погляд був абсолютно безнадійним. Але дуже швидко він став перемагати.
УГС поклала початок низці інших організацій демократичного спрямування. Вона стала зародком української багатопартійності, вона склала першу публічну опозицію до комуністичної влади, вона стала зародком низки громадських ініціатив і, якщо можна так сказати, стала причиною появи й Українського інституту національної пам’яті. Бо перші спроби подолання комуністичної спадщини, відкриття правди про злочини комуністичного режиму – Голодомор, Биківня, розстріли в Західній Україні у 1941-му – всі ці пласти історії першими підняли саме активісти УГС», – зазначив В’ятрович.
За його словами, КГБ одразу відчуло загрозу, яку несло Системі об’єднання колишніх політв’язнів, які пройшли табори і були безкомпромісними у своєму виборі. Буквально за кілька тижнів після створення, УГС уже фігурувала в документах КГБ як найбільш небезпечна екстремістська організація. Були створені спеціальні оперативні групи для боротьби з УГС. Але історію уже неможливо було повернути назад.
У конференції взяли участь багато очевидців і безпосередніх учасників тих подій: Олесь Шевченко, Василь Овсієнко, Йосип Зісельс, Василь Куйбіда, Богдан Горинь, Анатолій Русначенко та інші.
У суботу в рамках конференції заплановано проведення круглого столу «Українська Гельсінська спілка у боротьбі за незалежність України (1988-1991): минуле і сучасне». Також о 15.30 в Національному музеї літератури України відбудеться відкриття фотодокументальної виставки «Творці української державності: до 30-річчя Української Гельсінської спілки».
