Як вже раніше повідомлялось у ЗМІ, на початку травня 2010 року та у вересні 2010 року, у Лохвиці (Полтавська область), у самому центрі цього містечка, зловмисниками вже було двічі пошкоджено встановлений мною Пам’ятний знак жертвам Голодоморів та політичних репресій української нації. Пізніше за акт вандалізму й наруги, який було вчинено 8 вересня 2010 року, злочинця було засуджено до позбавлення волі на один рік умовно.
І ось 10 листопада 2012 року, напередодні відзначення українцями сумної річниці Голодомору 1932-33 років та проведення Всеукраїнської акції «Запали свічку Пам’яті», невідомими було викрадено відновлену раніше фігурку скорботного янгола, частину експозиції цього Пам’ятного знаку. Прикметно, що це відбулося якраз після закінчення виборів до українського Парламенту, точно у день совєцької міліції, яка, як показали події у ході проведення підрахунку голосів по виборах до Верховної Ради України 28 жовтня 2012 року, є гідним нащадком традицій беззаконня й свавілля, «виплеканих» в системі ВЧК-ОДПУ-НКВС.
Як бачимо, глум над світлою пам’яттю українців, що стали жертвами Голодомору і політичних репресій, у полтавському райцентрі Лохвиці є вже системним. Тут, видно, час від часу забувають, що Україна, де навесні 1933 року вмирало 17 людей щохвилини, а щодня – понад 25 тисяч, – була фактично винищена сталінськими бузувірами. То ж усі українці сущі на цій святій землі мають щодня й щохвилини згадувати поіменно та схиляти голови перед невинно убієнними жертвами московсько-большевицького режиму й засуджувати катів українського народу та їхніх нинішніх послідовників, які в центрі та на місцях намагаються так підступно й послідовно знищувати Пам’ять про найбільшу трагедію людства – Голодомор-ґеноцид українського народу.
Черговий дуже прикрий і надзвичайно сумний випадок у Лохвиці з викраденням скорботного янгола, як частини експозиції Пам’ятного знаку жертвам Голодомору та політичних репресій, вкотре свідчить про те, що тут, у Лохвиці, ще не плинули у Лету принесені зайдами вікові намули духовного звиродніння, меншовартости, історичного безпа’мятства та вандалізму.
Олександр Панченко, адвокат, директор Інституту Українського Вільного Козацтва (м.Лохвиця, Полтавська область)
