Тепер навіть заради маленької посилочки, заради одного броніка я буду їхати туди, де його чекають….
Наприкінці нашої з Максим Рева поїздки на вихідні у нас залишався один пункт – на великій відстані від основних місць, де ми крутились. Ми трохи думали,чи їхати туди заради однієї зовсім маленької посилки, бо то був крюк у 160 км, а час йшов до темряви.
Але ми все ж таки поїхали і доставили одному хлопцю бронежилет і окуляри. зверху дали аптечку, якісь смаколики…
Хлопець нам розповів, що за півгодини виїжджає на завдання. Тоді ми дуже зраділи, що таки приїхали і віддали йому бронежилет.
А зараз я скрізь сльози радію ще раз, бо дізналась, що у бою, в який він потрапив через півгодини після нашого від’їзду, його врятував привезений нами бронежилет і окуляри – в них застряг осколок….
