Щодо бою:
1) та куца броня, яку по крихтам вдалось зібрати добровольчим батальйонам зламалась ще, фактично, до початку справжнього бою. Це ганьба МВС і МО, які з завидною вправністю і наполегливістю заважають озброєнню добровольців технікою. Батальйони йдуть в атаку на джипах, автобусах, вантажівках, квадроциклах, на ланосах і бусиках, короче, на всьому, що більш-менш може рухатись.
2) деякі батальйони з їхніми радикальними лідерами більше фотографуються, аніж воюють
3) на боці сепаратистів працюють дуже фахові люди. Командири батальйонів були вражені навичкам диверсійних груп. Це досвідчені профі, один такий завдає більше шкоди, аніж сотня ватників
4) добровольчі батальйони вже вміють воювати, хоча, поки що, патріотизму і самовіддачі, значно більше, аніж навичок і витримки.
5) взаємодія між батальйонами шкутильгає на обидві ноги
6) на війні не буває дрібниць. Кожна необачна дія = смерть. Другого шансу не буде
Підсумок – 6 вбитих, більше десяти пораненими.
П.С. так, саме у цьому бою загинув чоловік Тетяни Чорновол. Обставин і причин я не знаю, тому нічого більше сказати не можу.
Зрозумів. що найважче у роботі комбата: дзвінки після бою до близьких і родичів загиблих. Нікому б не побажав.
Герої не вмирають, пам’ятайте.
