Степан Бандера. В патріотичному середовищі є дві неприємні течії пошановувачів Провідника. Перша – маргінальна. У ній Бандера наче персонаж пасквілів Галана – екстреміст, зарізяка і погромщик. Друга – совкова за суттю. Бандера в цих уявленнях такий собі забронзовілий “перший секретар” ЦК, людина-пам`ятник, доктринер. Насправді ж, Бандера був завжди адекватним до викликів часу, ефективним і жертовним водночас, ідейним, але раціональним в своїх діях і головне відповідальним. Без пафосу, без популізму, без гри на публіку і горлохватства, без позерства він просто робив українську справу. Тому між Бандерою та його маргінально – совковими шанувальниками – провалля, ідеологічне, ментальне і естетичне. “Вишеватники”, на жаль, ганьблять образ Провідника не менше ніж гидкий фільм на “плюсах”…
Андрій Левус
