Звернення до Ради Міністрів ОБСЄ
5 грудня 2013 р., представники 57 країн візьмуть участь в зустрічі Ради міністрів Організації з Безпеки і Співробітництва в Європі (ОБСЄ), котра відбудеться в Києві, під головуванням українського уряду. 35 років тому, країни які підписали Гельсінкські Угоди захищали права невеликої групи осіб відомої як Українська Гельсінська Група, осіб, які за їхню спробу відстоювати права людини, викладені як принципи Гельсінкських угод і які радянський уряд ігнорував і злісно порушував, зазнавали арештів, переслідувань і ув’язнень в ГУЛАГу. Доля розпорядилася так, що представники країн-членів ОБСЄ тепер на власні очі бачать прагнення українського народу користуватись гарантованими їм правами людини, зокрема свободи слова і зборів, а також правом на економічне самовизначення . На жаль, вони також є свідками відчайдушноі спроби влади придушити ці основні свободи українського народу.
Гельсінський Заключний Акт передбачає, що надійний і міцний мир та безпека в Європі і в світі можуть бути досягнуті тільки якщо всі уряди які підписали Акт поважатимуть певні принципи і керуватимуться ними. Основними такими принципами є повага до суверенітету, повага до прав та основних свобод людини, а також рівноправність і право народів на самовизначення. Заключний Акт також передбачає, що міцний мир може бути досягнутий тільки в тому випадку, коли держави, котрі підписали акт, сприятимуть торгівлі та усунуть перешкоди на шляху її розвитку.
Поза всякими розумними сумнівами, переважна більшість українського народу, і сам український уряд, мали на меті приєднання до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Президент України, Віктор Янукович, сам неодноразово офіційно і публічно наголошував на цьому. Досягнення цієї мети було можливим за умови справжнього суверенітету і можливості економічного самовизначення української нації. Ніхто не може заперечувати те, що цієї мети було б досягнуто кілька тижнів тому, якби не протиправне втручання іншої держави, котра також підписала Гельсінкські Угоди, – Росії. Зокрема, сам Президент України визнав, що йшлось про радикальні економічні загрози і тиск з боку Росії, котрі знищили надії і сподівання українського народу і трагічно скасували рішення українського уряду про підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Дії Росії були прямим порушенням основних принципів проголошених Гельсінкською Угодою. Замість того щоб сприяти торгівлі з метою досягнення миру в Європі, Росія створила драконівські економічні перешкоди на шляху України, що було явним втручанням в економічне самовизначення і суверенітет України.
Як результат національні економічні устремління зірвані, на що український народ реагує, користуючись своїми гарантованими Гельсінкськими Угодами основними правами на свободу слова і зборів, котрі українська держава має обовязок захищати відповідно до підписаних Угод. На жаль, замість того, аби захищати права людини, український уряд чинить прямо протилежне і, таким чином робить посміховисько з Заключного Акту. Це засвідчили недавні події В Україні, а саме жорстоке придушення Евро Майдану.
Обов’язком Ради міністрів ОБСЄ під час зустрічі в Києві є вжитя рішучих та дієвих заходів засудження поведінки українського уряду за жорстокі спроби придушити протести громадян України та вжиття заходів в межах компетенції ОБСЄ з тим, щоб український уряд утримався від подальших порушень Гельсінкських принципів. Окрім того, Рада міністрів ОБСЄ також мусить – в ясних і недвозначних виразах і без зайвих слів – засудити економічні загрози та дії Росії як порушення Гельсінкських принципів і вжити такі заходи, щоб Росія утрималася від подальшого втручання в економічну свободу і суверенітет України. Якщо така поведінка урядів продовжуватимется і не викликче ніяких заперечень, то це матиме наслідком не лише еродування Гельсінського Заключниого Акту, а й загрозу підриву миру і безпеки в Європі для майбутніх поколінь.
Мирослав Смородский
Директор Комунікації Асоціації Українських Правників Америки (UABA)
Минулий Голова Ради Керуючих UABA
Колишній Громадський Учасник делегації США на Конференції з Безпеки і Співробітництва в Європі (НБСЄ)) Мадрид, 1980
