Коли б не було жорстокої «пацифікації» в 1930-х роках, коли б не було жорстоких польських репресій не лише на Волині, але й у Галичині та на Поліссі, то, очевидно, волинська драма 1942-44 рр. не була б такою страшною, а то й взагалі б її не було.
Про це 12 липня у Львові під час відкриття у Музеї національно-визвольної боротьби виставки «Волинь: україно-польська трагедія 1943 р.» заявив письменник, громадський діяч Роман Лубківський. Нагадаємо, він довший час працював у структурі МЗС України і має дипломатичний статус амбасадора.
Відзначення 70-річчя Волинської війни у Польщі нагадує політичне шоу. Це спровокували антиукраїнські сили. При розгляді польсько-українського конфлікту під час Другої світової війни наші західні сусіди почали применшувати причини та перекручувати безпосередні факти. Роман Лубківський зазначив, що для нього незрозумілим залишається питання, за що українці, власне, повинні покаятись у Волинських подіях. Українці в цей час проводили свою визвольну боротьбу, поляки – імперську.
«Як християни сьогодні ми повинні співчувати один одному. Для мене незрозумілими є, при таких обставинах, позиція окремих львів’ян, які «підспівують» польській стороні. Невже вони не думають про власний народ, про свою землю і Батьківщину? Це є нещирість та лукавство», – наголосив Роман Лубківський.
Письменник висловив надію на адекватну реакцію відзначення 70-річчя Волинських подій у Польщі від Збігнєва Бжезінського та Леха Валенси. Українці та поляки повинні відійти від цієї чорної смуги заради спільного майбутнього.
На завершення Роман Лубківський висловив сподівання, що організатори виставки «Волинь: україно-польська трагедія 1943 р.» докладуть всіх зусиль, щоб вона подорожувала і польськими містами.
На виставці представлені теми, які розкривають послідовне наростання польсько-українського конфлікту. Цю проблематику висвітлюють матеріали про окупацію Польщею Східної Галичини і Волині, згідно з Ризьким Договором про перемир’я 1921 р., та активну полонізацію Волині у 1920-х рр., яка супроводжувалась наростаючим утиском українців польською владою.
Представлені польські поліційні звіти та документи засвідчують зростання антиукраїнських настроїв у польському суспільстві у 1930 р., що вилились у «пацифікацію». Під час цієї польської урядової акції нищаться українські осередки «Просвіти», друкарні, господарські кооперативні спілки. Нову фазу наростання польсько-українського конфлікту представлено матеріалами з судових процесів над членами ОУН. Працівники музею також виставили матеріали про створення концтабору «Береза Картузька», куди відправляли відбувати покарання активних учасників антипольських акцій.
Волинські події 1942 – 44 рр. представлені документальними матеріалами Центру дослідження визвольного руху та архіву Українського Центрального Комітету (архів проф. Кубійовича у Національному Архіві Канади у м. Оттава).
