У місті Луцьку розпочали випуск поштових листівок під назвою «Героїка Армії Української Народної Республіки». Серія складатиметься з низки портретів старшин і козаків, військових нагород, колективних світлин, зображень бронепотягів, панцерних автомобілів, військових літаків, які брали участь у війні за незалежність України в 1917-1921 рр. Ініціатива випуску поштівок належить Благодійному фонду «Героїка», відомому завдяки своїй діяльності з популяризації історії боротьби за незалежність, зокрема відновленням українських військових поховань.
Перша листівка, випущена за сприяння шевченкознавця Руслана Теліпського, присвячена командирові 3-го кінного полку Армії УНР полковнику Олександру Вишнівському.
«Імена та обличчя наших національних героїв досі малознані серед широкого загалу. Наприклад, хто з жителів Запорізької області чув про земляка Олександра Вишнівського? На жаль, навіть більшість селян Заливного нічого не знають про свого односельця. Хоча пишатися є чим. Мова не лише про численні ордени, яких удостоївся Вишнівський. Мова про те, що далеко не кожне українське село дало батьківщини полководця, здатного водити в атаку полк проти дивізії ворогів», – розповідає волонтер «Героїки» Руслан Теліпський.
Одержати листівку можна у волонтерів Благодійного фонду, попередньо надіславши листа за адресою: heroic.spirit@gmail.com
Історична довідка.
Вишнівський Олександр Йосипович (12.08.1890-12.10.1975) — полковник Армії УНР (генерал-поручик в еміграції). Народився у с. Заливне Олександрівського повіту Катеринославської губернії. У 1912 р. закінчив Олексіївське військове училище (Москва), вийшов підпоручиком до 11-го піхотного Псковського полку (Тула). Брав участь у Першій світовій віні. У 1914 р. у боях під Лодзем був поранений та потрапив до німецького полону.
У січні 1918 р. вступив до сформованої з полонених вояків-українців 1-ї Української (Синьожупанної) дивізії. Командував куренем 4-го Українського (Синього) полку (до 26.04.1918 р). З кінця січня 1919 р. — помічник командира 1-го Синього полку відновленого у складі Дієвої армії УНР. З березня 1919 р — командир цього полку (згодом — 7-й Синій полк 3-ї Залізної дивізії). 15.08.1919 р. був важко поранений у бою проти більшовиків під с. Піщанка. Учасник Першого Зимового походу. З 18.04.1920 р. — командир 3-го кінного полку Армії УНР. 01.07.1920 р. був поранений під час кінної атаки на чолі свого полку в бою. Після одужання — начальник канцелярії Військової місії УНР у Варшаві.
У 20—30-х рр. жив на еміграції у Польщі. З березня 1945 р. був приділений до штабу Української Національної армії П. Шандрука, з частинами якої відійшов до Німеччини. З 1949 р. жив у Детройті (США), де помер та похований.
