Український інститут національної пам’яті стане інструментом політики подолання тоталітарного минулого. «Йдеться про формування суспільного імунітету проти порушень прав людини», — говорить директор УІНП Володимир В’ятрович.
Про роль політики пам’яті у трансформації країни говорили на прес-конференції в «Укрінформі» нового керівника Українського інституту національної пам’яті Володимира В’ятровича.
«Майдан — це спонтанна спроба українців розпрощатися з радянським тоталітарним минулим. У 2004-му людей на вулиці вивело бажання захистити своє право на вибір. Дуже антирадянське право, яке важко утверджується на теренах колишнього СРСР. Майдан-2013 спровокувала новина про припинення європейської інтеграції України. Для багатьох підписання Угоди з ЄС сприймалося як початок нової європейської України, а отже й остаточний кінець України радянської», — говорить історик.
Володимир В’ятрович пояснює: події цієї зими — від розгону студентського Майдану до розстрілу Небесної сотні — продемонстрували, що в Україні здійснюється спроба відродження практик радянського зразка. «Такі дії лише посилювали протест українців, який переріс у справжнє повстання. Українське антирадянське повстання. Елементами цього повстання була стихійна десовєтизація: практично всюди, де повставали люди, вони зносили символи радянської епохи», — говорить історик.
Антирадянську суть повстання Майдану зрозумів російський президент Владімір Путін — він побачив у ньому загрозу для своїх планів відродження СРСР. Тому й пішов на безпрецедентні кроки: організація диверсій на українській території, агресія та анексія її частини. «Для протистояння цій агресії та спроб повернення України в тоталітарне минуле вже не достатньо стихійної дерадянізації, якою був Майдан, — говорить В’ятрович. — Вона має перерости у державну політику».
«Головне завдання для мене — перетворити УІНП в інструмент політики подолання тоталітарного минулого за аналогом таких інституцій у посткомуністичних країнах Європи», — каже директор УІНП.
Для цього УІНП найближчим часом буде повернуто статус органу державної влади. Наступним кроком має стати прийняття спеціального закону про Інститут, який забезпечив би його незалежність від політичної ситуації в країні, зокрема через спеціальну процедуру обрання керівництва за участю Президента, Парламенту та громадськості. Інститут має перебрати документи комуністичних спецслужб, які досі зберігаються в силових та правоохоронних органах сучасної української держави: СБУ, МВС, СЗР. Саме ці архіви мають стати джерельною базою для розвінчування численних міфів радянської доби, які й сьогодні намагається використовувати російська пропаганда.
Володимир В’ятрович окреслив головні напрямки роботи УІНП:
-
архівний (організація архіву національної пам’яті і максимально зручного доступу усіх бажаючих до його матеріалів).
«Наше завдання зробити все, аби кожен мав доступ до фактів, на базі яких робитиме власні висновки, не нав’язані ніким, особливо державою. Згідно рекомендацій Ради Європи, відкриття архівів є “необхідною умовою запобігання повернення до ідеологій, які привели до масових порушень прав людини у двадцятому столітті”».
-
дослідницький (організація наукових досліджень на базі архівних матеріалів).
«Ми розповідатимемо людям, що відбувається із суспільствами, де режим нехтує правами людини».
-
інформаційно-освітній (інформування громадськості про результати досліджень, реалізація освітніх проектів).
«У Європі активна діяльність інститутів національної пам’яті забезпечила не лише наукове опрацювання важкого минулого, але формування суспільного імунітету. В результаті широкої інформаційної роботи абсолютна більшість громадян цих країн сьогодні не сприйняла б спроб реабілітації режимів, не кажучи вже про намагання використати притаманні їм практики».
-
робота з місцями пам’яті (музеї, заповідники, пам’ятники).
«Важливо зберегти для наступних поколінь місця, де важливі історичні події можна побачити, відчути».
Володимир В’ятрович переконаний, що перші здобутки Майдану мають перерости у системні реформи, які призведуть до незворотніх змін в країні. «Подолання тоталітарного минулого не тільки зупинить небезпечні рецидиви, спроби відновити тоталітарні практики, але й є інструментом протистояння зовнішній агресії», — підсумовує директор УІНП.
Довідка
Володимир В’ятрович — 36 років, історик, публіцист, громадський діяч. Викладає у Національному університеті «Києво-Могилянська академія». В 2008-2010 роках на посаді Директора архіву Служби безпеки України провів розсекречення раніше таємних архівів КҐБ і організував відкритий доступ до них. У 2010-2011 роках — старший запрошений дослідник Українського наукового інституту Гарвардського університету (США). У 2012 році працював з документами Інституту Гувера (Стенфордський університет, США). У 2002 році В. В’ятрович заснував Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) – неурядову дослідницьку установу, яка з 2012 року є членом Європейської платформи пам’яті і сумління. ЦДВР у співпраці із Службою безпеки України у 2009 році став співтворцем Національного музею жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» у Львові в колишній в’язниці КҐБ та Гестапо. Відстоюючи право на доступ до архівів радянського періоду, у 2013 році ЦДВР спільно з Львівським національним університетом імені Івана Франка відкриває Електронний архів з понад 14-ма тисячами документів. Автор шести книг, співавтор трьох. У 2013—2014 активний учасник Громадського сектора Євромайдану.
Прес-центр Центру досліджень визвольного руху
