Наталія Улинець
Джерело: http://zik.ua/ua/news/2012/07/06/357542
Біля пам’ятника на Вулецьких пагорбах пройшло урочисте вшанування пам’яті львівських професорів. Саме тут у ніч на четверте липня 1941 року німецькі нацисти розстріляли львівську інтелігенцію. Монумент звели у парку Студентів Національного університету «Львівська політехніка» ще минулого року, приурочивши до 70-х роковин від часу тих трагічних подій. Днями ж у Львові відзначили 71-і роковини.
Пам’ятник-арка складається з десяти каменів. На них римські цифри символізують десять заповідей Божих. Ректор «Львівської політехніки» Юрій Бобало наголосив, що «тут, на Вулецьких пагорбах, розстріляно абсолютно безневинних людей. Порушено одну із заповідей Божих «Не Убий». Думаю, саме ця ідея закладена в цьому каменю».
– Пане Юрію, розкажіть передісторію створення цього пам’ятника…
– Коли я ще був студентом, на Вулецьких пагорбах почали будувати пам’ятник закатованим львівським професорам. Тут навіть стояли фігури з бетону, залишалось їх тільки відповідним чином упорядкувати, і пам’ятник був би готовий. Проте органи КДБ почали перевіряти інформацію про людей, які були розстріляні 1941року і дійшли думки, що серед розстріляних є і польські націоналісти. Пам’ятник демонтували.
Чудово пам’ятаю, яке ставлення до націоналістів було за моєї молодості. Усюди, де йшлося про національно-визвольну боротьбу, їх згадували негативно. Тому до ідеї створення пам’ятника довешлось повернутись за довгі роки.
Загалом у ніч з 4 на 5 липня було вбито 41 особу. Уявіть, що серед розстріляних люди похилого віку, випускники університетів, підприємці, молоді науковці, доктори наук, професори, завідувачі кафедр, їхні дружини та діти, керівники медичних закладів. «Рука нацистів» спричинила трагедію, головними жертвами якої стали ні в чому невинні люди.
– Минулого року у видавництві Львівської політехніки вийшла друком книга Андрія Боляновського «Убивство польських учених у Львові в липні 1941 року: факти, міфи, розслідування». Розкажіть детальніше про це видання.
– Справді, у 2011 році була видана книжка, в якій висвітлено процес розслідування вбивств і названо причетних до їх скоєння нацистських військових злочинців, а саме замовників, організаторів та виконавців цих злочинів. Спростовано як безпідставну офіційну версію Комітету державної безпеки Радянського Союзу про співучасть військовослужбовців батальйону «Нахтіґаль» у розстрілах учених-поляків. Вважаю, що автор навів переконливі факти, опрацювавши німецькі, радянські, польські, українські документи. На мою думку, монографія Боляновського – це беззаперечне спростування багатьох політичних легенд про участь українців у вбивствах польських професорів у Львові.
– Окрім представників громадськості України та Польщі, у вшануванні пам’яті львівських професорів взяв участь ректор «Вроцлавської політехніки» Тадеуш Вєнцковські. Яка співпраця між Львівською та Вроцлавською політехнікою?
– Співпраця з «Вроцлавською політехнікою» триває вже багато років. Якісно налагодженні зв’язки з наукової діяльності. В рамках освітніх міжнародних програм із «Вроцлавською політехнікою» наші студенти, молоді науковці проходять там навчання. Обмін студентами відбувається постійно. Із Тадеушом Вєнцковські ми завжди охоче ділимось своїми планами та успіхами. Така співпраця йде на користь не лише двом вишам, але й Україні зокрема.
Тішуся, що довгі роки співпраці привели нас і до приятельських стосунків.
Наталія Улинець
