Вічная пам’ять!
З глибоким смутком сповіщаємо, що 26 жовтня 2013 року відійшов у Вічність довголітній провідний член Організації Українських Націоналістів
Іван Равлюк «Сербин».
Друг Іван належав до тієї славної когорти українців, які, один раз склавши присягу на вірність Батьківщині, присвятили їй усе своє життя. Він у юності вибрав дорогу — небезпечну й тернисту. Його посвятою стала боротьба за Українську Соборну Самостійну Державу, і коли доля закинула його далеко від рідної землі, він, пам’ятаючи наказ Провідника, розбудовував українську справу в чужинецькому середовищі.
Народився Іван Равлюк 6 квітня 1921 року в невеличкому покутському селі Орелець Снятинського повіту Івано-Франківської області. Його родина — це батько Данило, мама Марія (дівоче прізвище Равлюк); по батьковій лінії — дід Іван та бабуся Софія (дівоче прізвище Петрук), а по маминій лінії: дід Григорій та бабуся Катерина (дівоче прізвище Георгіца).
10 вересня 1939 рокусклав приречення члена ОУН, в часи Другої світової війни працює як Станичний в селі Орелець та Підрайоновий в Службі Безпеки Організації.
Зі створенням Дивізії «Галичина» стає її вояком, проходить вишколи у Франції. В 1948 році стає членом Союзу українців у Великій Британії де виконував різні провідні функції. Був членом Кураторії Бібліотеки імені Тараса Шевченка у Лондоні. На форумі Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ) був делегатом від СУБ в 1973, 1978, 1983 і 1988 роках та був через три каденції членом Секретаріату, а в 1988-1993 роках — одним із заступників Президента СКВУ.
Від 1949 року — член Об’єднання Бувших Вояків Українців у Великій Британії, та в тому часі був Головою Відділу ОБВУ в Едінбурзі.
Після прибуття на терен Шотландії, нав’язуючи організаційні зв’язки та створюючи мережу ОУН на бритійських островах, входив до Проводів різних клітин, виконував різні доручення та обов’язки адміністратора «Визвольного Шляху».
Від 1981 року Івана Равлюка обирають до складу Головної Ради, а далі покликають до праці в Проводі ОУН в роках 1987-2000 з однозначним виконуванням точно окреслених обов’язків.
У травні 1992 року на прохання Проводу переїжджає до Мюнхену, де працює та допомагає в праці наших установ. В роках 1992 — 1999 був заступником Голови Українського Інституту Освітньої Політики, а з 18 жовтня 1999 року був Головою Інституту. 1993 року вперше приїжджає в Україну, і з того часу відбув 27 поїздок.
Брав участь в Міжнародних Конференціях — по лінії АБН, Європейської Ради Свободи.
Був одружений в Марією Ольшевською, яка родом із Житомирщини, спільно виховали троє дітей, сина та дві дочки.
Провід та членство ОУН висловлюють глибокі співчуття родині та близьким Покійного. Низько схиляємо голови у доземному поклоні життєвому чину незламного патріота, взірцевого члена ОУН та прекрасного українця та світлої Людини.
Нехай чужа земля буде Йому пухом.
Провід ОУН (б)
