За сім років окупації ситуація з правами людини в Криму суттєво погіршилася. Про це 15 червня повідомили правозахисники під час презентації тематичної доповіді у Києві.
За словами правової аналітикині Олени Виноградової, у доповіді зібрано та систематизовано інформацію про ситуацію з громадянськими, політичними, економічними, соціальними та культурними правами в Криму протягом семи років окупації, а сам документ є унікальним за інформаційним наповненням.
На переконання голови правління Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник, однією зі стратегічних цілей Росії в Криму стало знищення свободи слова та вираження поглядів.
“Росія карає кримчан за думку, що Крим – це Україна. Перші такі кримінальні справи ми фіксували з 2015 року, насамперед вони стосувалися журналістів. А взагалі з 2014 року розпочався тиск на незалежні медіа, багато з яких згодом вимушені були переїхати на материкову Україну”, – додала Скрипник.
Крім того, Росія масово переслідує кримських мусульман та звинувачує кримських татар у причетності до ісламської політичної партії “Хізб ут-Тахрір”: 74 людини сьогодні перебувають за ґратами в цій справі.
За даними правозахисних організацій, щонайменше 105 українських політв’язнів перебувають у місцях позбавлення волі на території Криму та Росії, і ще шість людей – під домашнім арештом.
“Загалом на території Росії та окупованого неї Криму знаходиться щонайменше 111 політичних в’язнів. 84 із них – кримські татари, більшості вже ухвалено або загрожують тривалі вироки та тяжкі покарання. Причинами для такого політично мотивованого переслідування є релігія, громадська діяльність, активізм, журналістська діяльність”, – розповідає голова Центру прав людини ZMINA Тетяна Печончик.
Також за роки окупації півострова зафіксовано 44 насильницькі зникнення, переважна більшість (28) відбулась у перший рік окупації, а про долю 15 осіб нічого не відомо.
Окупаційна влада також постійно порушує право на приватність: відбуваються численні обшуки в будинках і на підприємствах кримчан. Щорічно кількість таких обшуків збільшується: якщо протягом перших трьох років окупації їх зафіксовано 150, то за наступні півтора року цифра сягнула 186 обшуків. Більшість із цих рейдів вчинялась у місцях проживання чи постійних зібрань кримських татар.
За словами голови Регіонального центру прав людини Анастасії Мартиновської, Росія незаконно затримує кримчан навіть за дії, які були вчинені до моменту окупації, а сама судова система упереджена та не забезпечує права на справедливий суд. Окупаційна влада порушує також права адвокатів у Криму: їм погрожують, намагаються позбавити адвокатських свідоцтв, є випадки затримання адвокатів за їхню професійну діяльність.
Водночас у Криму знищується українська мова в освітній сфері: чисельність учнів, які навчались українською, скоротилося в 36 разів у порівнянні з 2014 роком, а чисельність класів з українською мовою навчання – у 31 раз.
“Ще у 2014 році були знищені всі підручники про історію і культуру України. Крім того, зараз майже немає закладів на території окупованого Криму, де можна отримати знання про українську історію та культуру”, – повідомила голова Центру громадянської просвіти “Альменда” Валентина Потапова.
Правозахисники додають, що попри міжнародну підтримку України в її боротьбі проти окупації Криму наразі всі злочини проти прав людини на півострові залишаються нерозслідуваними, а винні в їхньому скоєнні не притягаються до відповідальності.
Крім того, досі не існує дієвих правових механізмів для захисту індивідуальних і колективних прав та інтересів громадян України, які мешкають у Криму, зазначають правозахисники.
“Тому подібні до нашої доповіді моніторинги й оприлюднення фактів порушення прав людини на окупованих територіях залишаються майже єдиним інструментом у боротьбі за українських громадян у Криму, за захист їхніх прав і свобод в умовах окупації до моменту звільнення Криму”, – наголошують автори.
Доповідь підготовлено Домом прав людини Крим: Кримською правозахисною групою, Регіональним центром прав людини, Центром громадянської просвіти “Альменда”, Центром прав людини ZMINA за підтримки Фонду Домів прав людини.
Текст доповіді доступний за посиланням, відео з презентації можна переглянути тут.
Ірина Іванченко, Центр прав людини
