Народився світлої пам’яті Богдан Качор 14 листопада 1924 р. у с. Лешнів Бродівського повіту (тепер – Золочівського району Львівської області) у сім’ї місцевих селян Степана Качора та Павліни Клепарчук.
Після закінчення народної школи в рідному селі навчався у Бродах, де здобув середню освіту. В 1942–1943 рр., в часи німецької окупації, навчався у Бродівській торговельній школі, яку проте закінчити не вдалося через арешт. У роки першої більшовицької окупації краю пов’язав свою долю з Юнацтвом ОУН, де виконував функції зв’язкового. Влітку 1943 р., під час перевезення націоналістичної літератури, заарештований гестапо. Сидів у тюрмах Бродів, Золочева та на Лонцького у Львові. На початку жовтня 1943 р. в числі інших в’язнів етапований до німецького концентраційного табору Аушвіц, де в нелюдських умовах, під постійною загрозою смерті просидів до січня 1945 р. Відтак, з наближенням фронту, переведений до концтабору Маутгаузен біля м. Маутгаузен в Австрії, а в квітні – до табору Ебензе, що біля м. Гмунден в тій же Австрії. Саме звідси 6 травня 1945 р., в числі інших в’язнів, Богдан Качор був звільнений американською армією. На час звільнення з концтабору двадцятирічний юнак важив лише 39 кілограм. Впродовж 1945–1948 рр. перебував у таборах для переміщених осіб у Західній Німеччині. Поправивши дещо здоров’я після «лабетів смерті» Богдан Качор здає матуру в українській середній торговельній школі в Аусбурзі та поступає на навчання в Українську Високу Економічну Школу, де ректором працював Борис Мартос, після закінчення якої отримав звання інженера-економіста.
У 1948 р. переїхав в Аргентину, де на той час мешкали батько, брат і сестра. Жага до знань спонукала юнака до продовження студій на економічному факультеті університету в Буенос-Айресі, який успішно закінчив у 1960 р. зі званням магістра економіки.
Там же в Аргентині Богдан Качор одружився з Іванкою Вітошинською, з якою виховали двох дітей – Софію та Івана.
По приїзді до Аргентини Богдан Качор активно включається в громадсько-політичне життя місцевої української громади. Він був одним із співзасновників Спілки Української Молоді в Аргентині, головою Центрального товариства «Просвіта» в Буенос-Айресі, активним членом Товариства української студіюючої молоді ім. М. Міхновського, співзасновником і скарбником Українського інформативно-видавничого інституту, який видавав журнал «Вільна Україна» та книжки іспанською мовою про визвольну боротьбу в Україні, організатором кооперативи «Фортуна», а відтак її директором.
В часі проживання в Західній Німеччині належав до Закордонних частин ОУН. Замешкавши в Аргентині, активно включається в роботу цієї структури і вже невдовзі вибивається на ключові пости місцевого Теренового Проводу ОУН. В архівній збірці ОУН в Нью-Йорку вдалося віднайти документ, який датується січнем 1953 р., і в якому Тереновий Провід ЗЧ ОУН в Аргентині дав Богдану Качору наступну характеристику: «Освіта середня, нині студіює в Аргентині. Старий член ОУН, ще з Рідних земель. Кацетник гітлеризму. Дуже витриманий, ініціативний, дисциплінований, працьовитий і ідейно вірний член. Працює в організації в різних ділянках як провідний член. Багато працює в ділянці суспільно-громадської праці. Принциповий і послідовний. Не терпить ніякого опортунізму. Твердий, виконливий. Надається на одного з відповідальних керівників Теренового Проводу (фін. референт, або організаційний референт. Може також з успіхом працювати, як есбіст). Не жонатий. Матеріально забезпечений добре. Відзивчивий і товариський. Від ніякої роботи не відмовляється».
Дана характеристика розкриває суть особи світлої пам’яті Богдана Качора, який ввесь свій час, всю свою енергію та здібності в лавах ОУН віддавав служінню українському народу та справі його визволення з пут окупантів.
У 1975 р. через родинні обставини Богдан Качор з сім’єю переїхав до США, де відразу включився у громадсько-політичне життя тутешньої української діаспори. Понад двадцять років очолював відділ Організації оборони чотирьох свобід України в Нью-Йорку, довший час був секретарем її Головної Управи. Від часу побуту у США п. Богдан належав до Управи Фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку, де виконував функції фінансового секретаря, збираючи кошти на різноманітні проекти, що реалізовувалися під патронатом Фундації.
Окремо слід згадати дієву працю Богдана Качора як секретаря Союзу українських політичних в’язнів у США та члена Управи Світової ліги українських політичних в’язнів, а від 1998 р. – її голови. Одним із останніх досягнень Ліги є отримання дозволу на відкриття української експозиції у музеї гітлерівського концтабору Аушвіц.
Світлої пам’яті Богдан Качор відомий своєю добродійною та меценатською діяльність. Брав дієву участь у побудові пам’ятників Тарасу Шевченкові в Буенос-Айресі (Аргентина) та в Енкарнасіоні (Парагвай), воїнам ОУН–УПА на цвинтарі Святого Духа в Гемтонбурзі (США), Петрові Федуну – «Полтаві» у Бродах Львівської обл., Степанові Бандері у Бучачі Тернопільської обл., виданні книжок, зокрема, двох томів праць провідного ідеолога збройного підпілля ОУН П. Федуна – «Полтави» та багатьох інших проектах.
Вічна і світла йому пам’ять!
Провід ОУН (б)