Лариса ГРОМАДСЬКА, фото автора
11-12 жовтня на Майдані Незалежності у Києві напередодні свята Покрови відбувся Козацький фестиваль. Звичаєве свято для киян і гостей столиці організували козаки 4 сотні Самооборони
Козацьке селище на асфальті
Центр міста на два дні перетворився в імпровізоване козацьке селище з тинами і ярмарками, народними майстрами і посиденьками, українськими піснями і козаками. А масове використання тюків із соломи перенесли нас на декілька століть назад. Золотий сонячний Майдан — так говорили очевидці; солома переливалася на сонці і робила неповторне приємне відчуття села на асфальті. Солома слугувала як долівка і паркани, місця для глядачів і виступаючих, прилавки для товару ремісників, ринги для боїв і манежі для дітей…
На святкуванні Покрови козаки прагнули показати шлях побудови світлої, праведної держави, черговий раз нагадати пророцтва багатьох письменників-фантастів, футурологів, мудреців, що початок нової епохи, Відродження усього світу почнеться з України.
«Організаторам вдалося відтворити козацький дух і створити святковий настрій для людей різного віку, особливо для дітей. Адже сьогодні більшість фестивалів платні, а тут — у центрі Києва і безкоштовно, — поділилася враженнями мама двох малюків, які стрибали на солом’яному батуті. — Я не можу забрати дітей додому. Вони вже каталися на конях, спробували долучитися до боїв на палицях. Гляньте, які вони щасливі!..»
Багато зацікавленої публіки збирали ринги боїв реконструкторів періоду Київської Русі, лицарів епохи Середньовіччя, показ козацьких бойових мистецтв, змагання з ножового бою, виступ каскадерського кінного театру.
На Старокиївській горі учасники фестивалю встановили кумира Перуна, якого напередодні козаки виловили у Дніпрі. Кажуть, що це добрий знак, коли повернувся прадавній Бог грому та блискавки — покровитель воїнів. Адже Перун був в особливій шані серед козаків, які зверталися до нього за силою і міццю, щоб перемогти ворога.
На святкування Покрови козаки запросили своїх побратимів, з якими пліч-о-пліч стояли на Майдані, які тепер захищають нашу державу від окупації, а нині перебувають у відпустках. Тож зустріти можна було бійців з батальйону «Донбас», «Азов», «Айдар», учасників «Автомайдану» і волонтерів.
Вшанували Героїв
Фестиваль розпочався з козацьких пісень, які виконували козаки — організатори і учасники Революції Гідності і бойових дій на Донбасі.
Хвилиною мовчання вшанували загиблих на Майдані і в зоні АТО. Присутніх вразили мужні щирі слова матерів і рідних Героїв Небесної Сотні, які з гордістю говорили про подвиги своїх дітей, про їхню любов до України, про приклад для виховання патріотів. Без сліз не можна було слухати маму Максима Шимка, який загинув від ворожої кулі на вулиці Інститутській 20 лютого.
Пізніше Зоя Семенівна розповіла мені, що вона вірить, як і її син, у реінкарнацію. Адже Максим Шимко, який належав до 4 козацького редуту під час Майдану, захоплювався історичними реконструкціями, був активним учасником вінницького клубу «Білий вовк», вивчав скандинавську міфологію. Найбільше він цікавився лицарством і вікінгами, вірив у Вальгаллу (рай, куди потрапляють воїни після смерті на полі бою) і жартував, що одружиться на одній із валькірій (жіночі божества, які обирали найбільш сміливих воїв і відносили їх у Вальгаллу).
«Максим відчував свою смерть, говорив мені: «Мамо, ти будеш мене ховати. Я помру героєм. Мене принесуть на щиті.» Я говорила, щоб так не жартував, а сама думала, що можливо щось станеться на турнірі, — втираючи сльози розповідає Зоя Семенівна Шимко, яка приїхала з Вінниці на козацький фестиваль. — Ми йому поклали у труну сорочку вікінга, шолом, а в руки — меч. Батько хотів поправити, але Максим меч стис і міцно тримав… Ми не знаємо, що то було… Тіло Максима, як іще декількох загиблих на Майдані, було теплим. Не тільки він один відчував, що загине. Про це говорять рідні й інших Героїв Небесної Сотні.»
Згорьована жінка розповідає, що шила синам костюми на змагання, пригадує, як вони усією родиною на День незалежності їздили на фестиваль історичних реконструкцій «Стародавній Меджибіж», який вже 10 років проходить у Хмельницькій області. Цього року рідні Максима їздили без нього…
Ярмарок майстрів і сцена просто неба
Народні умільці і майстри мали можливість, як самі кажуть, «без перекупщиків і бариг» представляти свої вироби. Вони із задоволенням проводили безкоштовні майстер-класи, щедро ділилися досвідом із усіма бажаючими, розповідали про українські звичаї і національну символіку. Можна було спробувати виготовити горщика на гончарному крузі, сплести із соломки начільника, а з рогози або польових трав кошика, перевтілитися у різьбяра чи коваля. Ремісники розповідали, що вперше продають свій крам прямісінько на Майдані Незалежності, та ще й не сплачуючи нікому хабарів.
«Мені таке й не снилося! Побачити і стати учасником відродження українства на Майдані! — говорить 75-річний майстер народної творчості, художник Іван Приходько, якого добре знають відвідувачі музею Івана Гончара або музею під відкритим небом у Пирогово. — Я постійно був на Майдані під час Революції, але й не думав, що матиму нагоду виставляти тут свої роботи. Хочу віддати зароблені гроші на українську армію. Але якщо нічого й не вторгую, то виділю щось із пенсії. Треба підтримати наших героїв, які виборюють нам мир!»
На імпровізованій сцені мали можливість виступити усі бажаючі: колективи художньої самодіяльності, народні гурти, оркестри, кобзарі, барди і декламатори.
Козацька Січ як кузня патріотів України
Кульмінацією фестивалю було оголошення про створення Козацької Січі на Трухановому острові у столиці за підтримки Київської облдержадміністрації. Саме там сьогодні базується 4 козацький редут Майдану, проходять тренування і вишколи чоловіків перед від’їздом на східний фронт.
На новітній Січі у Києві будуть навчати дітей як жити у гармонії із світом, освоювати бойові мистецтва, займатися вітрильним спортом на Дніпрі. Підростаюче покоління виховуватимуть на звичаєвому праві, навчатимуть різноманітним ремеслам, народному співу. Виховуватимуть вміння поєднати сучасний світ із українськими традиціями і здоровим способом життя.
Було оголошено, що вже наприкінці жовтня почнуть діяти школи вихідного дня для юних козачат. Згодом на Трухановому острові планують створити центральну Козацьку Січ, куди будуть з’їжджатися діти з усієї України.
