Трохи історичного екскурсу . У далекому вересні 1663 кошовий Іван Брюховецький, вдаючись до соціальної демагогії, обіцяючи зменшити податки та видаючи себе за захисника інтересів народу, зумів отримати підтримку серед бідних верств українського населення. Під час «чорної ради» Брюховецький, кандидатуру якого підтримував і царський уряд (на раду прибуло московське посольство і 8-тисячне військо), сподіваючись з його допомогою зміцнити свої позиції в Україні, домігся обрання його гетьманом. Однак, гетьманство Івана Брюховецького нічого гарного українському народу не принесло. А козацьку раду на який було обрано московського холуя на гетьмана віднині український народ називає «Чорною радою». Щось подібне нещодавно відбулося і у Верховній Раді сучасної України. Не інакше як «чорною радою» можна назвати її засідання на якому, поки-що у першому читанні, було прийнято рішення про впровадження фактично другої державної мови – російської в Україні. Що за історичних реалій столітньої русифікації України фактично означає нищення мови титульної нації. Народ повинен знати чому відбулося друге пришестя «Чорної ради». Перше. Партія влади – «Партія Регіонів» нічого не може доброго сказати про покращення життя в країні. А мовні ігрища це гарне прикриття її сорому. Друге. Болюче мовне питання це гарна нагода відвернути всенародну увагу від економічних, соціяльних та політичних негараздів. І нарешті третє. Поділити титульну націю на двомовну, щоб нейтралізувати її політичну активність . Однак, така війна проти власного народу може стати болючим бумераґом проти аґресора.
Адже у відповідь 80 відсотків українців, котрі мешкають в країні, все таки у більшості своїй за рідне слово. Світова спільнота так само виступає проти фактично російської експансії в Україні шляхом мовної сутички . Така ситуація не поліпшить економічних і соціяльних проблем, а навпаки тільки погіршить їх. Даремні надії окупантів на успіх мовного поділу народу, бо цю ідею застусовували царі і комуністи, в результаті вони зникли безслідно, а народ пережив та живе і буде жити.
Слід висловити пару терпких слів і на адресу опозиції. Народні депутати від якої замість блокування голосування у Раді, творили собі імідж на вулиці перед народом. Отож, дуріть себе, дуріть дітей своїх та не дуріть Бога, бо до об’єднання не вороженьки стоять на дорозі, а брак доброї волі і зрозуміння, щоб об’єднано протидіяти новітнім агресорам. Словом, шановні опозиціонери, добре подумайте, щоб Ви не залишились сам на сам з вашими хворобливими устремліннями про вигоди особистої влади поза грою, бо народний суд буває непростимим. Послухайте голосу патріотичних українців: президентами всім Вам не бути, об’єднайтесь в одну силу, тоді народ почує ваш голос і візьме до рук бюлетень, щоб не брати зброю.
Щасти Боже!!! Читайте і передайте другим.
По всіх питаннях звертайтесь на нашу електронну скриньку, [email protected]
