Після 25 років незалежності, прийшов час синодам і соборам обох головних наших віросповідань мабуть подумати про потребу переходу на один календар разом з цілим світом за малими виїмками Росії, Сербії, тощо.
Після ганебної зустрічі у Гавані, я поневіряюся між різними церквами протестантськими і православними. Поки що не знайшов сталої церкви. Категорично відмовився від римо-католицької бо вона ще більш зближена з Папою Францішеком. Інколи учащаю українські греко-католицькі церкви, але чотири рази виходжу з церкви під час Святої Літургії бо чотири рази церква приневолює молитися за Папи римського, і ще до того поіменно.
Цього Великодня пішли ми з родиною в неділю на Великдень до Церкви Св. Івана Хрестителя у Виппані, Ню Джерзі. Чотири рази я виходив з церкви,кілька хвилин постояв на дворі, і тоді повертався, але немов на злість мені священик два рази в додатку під час проповіді згадав Папу. Я ледь не вмовив собі, що священик зробив це особливо для мене, але пізніше втихомирився зрозумівши, що таке думання приведе мене до потреби психіатричного лікування мильного нарцисизму своєї власної величності та параної, що всі проти мене.
Остаточно після глибокого віддиху я вирішив, що це мине з часом, тобто, що церква не перестане молитися за папу, але скорше чи пізніше перестане молитися за Францішека.
Одначе у моїм обуренні проявилася дійсна проблема. День раніше ми були у тій самій церкви під вечір, щоби посвятити кошики за нашою традицією. Рішили залишитися на воскресну утреню та великодню літургію заповідану у цьому році майже зараз після посвячення. Тут раптово на початку священик почав подавати інструкції обходження церкви з плащаницею в англійській мові. Розпочалася відправа. Все по англійському. Я звернувся до сусіда з питанням чи це буде двомовна відправа. Він підказав, що Утреня і Літургія будуть виключно в англійській мові і що щойно завтра рано буде Літургія в українській мові. Я перехрестився рутинною і символічно та покинув церкву. Покинула з мною і моя родина.
Для кого і для чого? Що правда при цій Церкві що суботи підвечір відправляється англійською мовою недільна Літургія для англомовних парафіян. Незважаючи на моє особисте становище, що навіть цього непотрібно, а радше потрібно впровадження читання Євангелія і казання проповіді в англійській мові разом з кількаразовим “Господи помилуй” по англійському , а решту по українському з перекладом у молитовнику вистарчає для духовних потреб українців які не володіють справно українською мовою. Зрештою у виключно англомовні літургії бракує будь якої прикраси української відправи, що відрізняє її від других відправ, немає співу, тощо.
Одначе в цьому році вперше на Великодню суботу впроваджено Воскресну утреню і недільну Літургію виключно по англійський. Чому? Змінилася значно демографія парафії чи змінився отець парох? Демографія якщо змінилась, то хіба тільки більшим припливом новоприбулих. Не вони впровадили англійську мову. Прийшов новий отець парох. Мабуть він впровадив. Чи питався когось чи ні, не знаю. У кожному випадку впроваджено поважну деукраїнізацію парафії. Зробив це отець парох на власну руку. Не міг це зробити без дозволу Владики.
Колись було по селах та малих містечках чи в Україні чи на нових поселеннях у діаспорі, що отець парох являвся чи не єдиним з вищою освітою. Всі дивилися до нього задля не тільки духовного натхнення але і національного і громадського проповідництва. Отці були провідниками громад. Казали, який отець парох, таке і село. Сьогодні це минулося. Громади і парафії виповнені людьми не тільки з вищою освітою, але часто з вищою чим отець парох. Громада повинна розпоряджати парафією спільно з отцем. На жаль по моєму досвіді деякі наші священики і влалики обох віросповідань у діаспорі поки що до цього не дійшли. І це одна з причин чому парафії корчаться. Чому наші церкви переповнені тільки на Різдво і Великдень. Священики це духовні пастори. Нехай їхня паства буде стадом овець, але не баранів.
Церква Св. Івана Хрестителя у Виппані. Ню Джерзі це тільки приклад. Таких прикладів на жаль більше. По цьому питанню потрібно пробудження наших владик, священиків але також і вірних, а останніх зокрема. Мовчазні не будуть вирішувати питання. Вони просто будуть або не будуть частиною Церкви.
Церква це не чотири стіни з духовним опікуном і цивільним адміністратором. Церква це сукупність вірних, зорганізованих територіально для спільного шукання зв’язку з Господом Богом та тим сами забезпечення власного спасіння. Церква не повинна бути вигідною для її вірних, але вона повинна їх влаштовувати. При церковні громаді треба спільно обмірковувати складнощі та потреби. Поважною частиною нашого українського церковного обряду це наша українська мова. Тому і перейшли ми з старослов’янської на українську. Наші церковні пісні та музика ославились на ввесь світ. Вони притягають вірних до прославлення Господа Бога та до молитви. Заберіть це і Ви знищили нашу духовність.
28 березня 2016, Нью Йорк, Аскольд Лозинський
