В умовах героїчної боротьби українського народу проти російських злочинців підтримка української, як єдиної державної, безпрецедентна за всі роки новітньої історії. Про те, як українська впевнено завойовує належне їй місце в державі та суспільстві, ми поспілкувалися з Тарасом Кременем, Уповноваженим із захисту державної мови, Народним депутатом України VIII скликання, головою Миколаївської обласної ради VI скликання, кандидатом філологічних наук.
– Ви неодноразово наголошували, що 2022 рік став роком мовного відродження. Що цьому сприяло?
– Консолідація українського суспільства в умовах повномасштабного вторгнення російських злочинців зміцнила мовний фронт в Україні. Війна розставила всі акценти. Після 24 лютого саме мовний кордон чітко вказав на ворога і нагадав, що українська мова є засадничим елементом української ідентичності, національної єдності та національної безпеки. І сьогодні підтримка української як державної – рекордна за всі роки незалежності. Ані в 1991-му, коли була проголошена Незалежність, ані в 1996-му, коли в Конституції був закріплений статус української як єдиної державної мови, ані в 2019-му, коли набув чинності історичний Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», наша мова не мала такої підтримки суспільства, як сьогодні.
Нині важливість мови усвідомлюють усі. Її популяризація – це захист національних інтересів, інформаційного поля, це наша мовна дипломатія. Ми є свідками, як українська утверджується і оживає на вустах більшості громадян України, світового українства, друзів України. Мені дуже приємно, що велика кількість надзвичайних і повноважних послів, які представляють країни ЄС або інші держави світу, працюючи в Україні, спілкуються українською.
За результатами низки соціологічних опитувань, проведених після 24 лютого 2022 року, понад 80% громадян України визнають українську мову своєю рідною, і перейшли на спілкування нею навіть у побуті. Нове підтвердження – результати соціологічного опитування, проведеного у макрорегіонах України Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки програми MATRA. Вчені довели: якщо у 2021 році частка населення, котра вважала українську мову рідною, становила 77%, то за рік вона зросла до 87%. Тож уперше за роки незалежності ми маємо такий мовний сплеск. Української значно побільшало, і це відчутно в усіх сферах суспільного життя без винятку.
Весною минулого року за моєї ініціативи Україна стала асоційованим членом Європейської федерації національних мовних інституцій (EFNIL). І це також наша мовна перемога, яка дозволяє нам на кращих майданчиках континенту розповідати про злочини московської орди та влаштованого нею геноциду-лінгвоциду українського народу.
Війна прискорила і процес дерусифікації громадського простору та унеможливила подальше просування будь-яких проросійських наративів. І сьогодні мовний фронт – серед основних ліній нашої оборони, стійкий маркер «свій – чужий». Українська єднає та захищає нас від ворога.
– Щодо процесу дерусифікації, то як Ви оцінюєте його темпи?
– Процес дерусифікації, який від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну став незворотнім, потребує постійного громадського контролю. Відчувається, що в одних областях цей процес йде прискореними темпами, в інших – місцева влада зволікає та затягує. Проте давайте пам’ятати, що позбавляючись залишків імперського минулого, ми очищуємо культурологічний, інформаційний простір, наповнюючи його українським змістом. Сьогодні ми зобов’язані остаточно розірвати пута колонізаційного минулого.
До слова, 2022 року ми оприлюднили рекомендований список імен видатних творців, дослідників і популяризаторів української мови, пропонованих для увічнення в географічних назвах та об’єктах топоніміки. Зараз працюємо над його розширенням, запропонували Світовому Конгресу Українців, Організації Українських Націоналістів надіслати свої пропозиції, аби цей список можна було доповнити яскравими представниками світового українства. Багато хто, живучи за межами України, все життя працював на утвердження української мови та культури. Ми маємо закарбувати ці імена в сучасній топоніміці. Мені дуже приємно, що місцева влада вже врахувала деякі наші рекомендації. Так, з’явились вулиці академіка Івана Дзюби, «батька сучасного правопису» Василя Німчука, Шевченківських лауреатів Івана Чендея, Петра Скунця, Івана Драча.
– Проте, незважаючи на безпрецендентну підтримку української, вона й надалі потребує постійної допомоги і підтримки з боку держави?
– Питання подальшого захисту й розвитку української мови не втрачає своєї актуальності. Навпаки: коли попит на володіння українською мовою зростає у світі шаленими темпами, передбачає її просування та сприяння розвитку. Утвердження української мови вимагає системного масштабування як у межах країни, так і світового українства.
Дуже сподіваюсь, що в 2023 році нарешті буде затверджена Державна програма сприяння опануванню державної мови, як це визначено Законом. Крім того, вірю, що ті області та міста, в яких ще досі не розроблені та не ухвалені регіональні програми сприяння популяризації української мови, проявлять свою державницьку позицію і виправлять це. Адже затвердження відповідних програм – це і питання забезпечення освітнього процесу державною мовою в закладах загальної середньої освіти, і популяризація культури й духовності за межами України, і створення мультимедійних платформ та онлайн-майданчиків з вивчення української мови. І, зрештою, наш історичний шанс знищити залишки московських пут.
– Справді, сьогодні велика кількість наших громадян, які нині стали вимушеними переселенцями, потребують поліпшення своїх мовних компетенцій.
– З 24 лютого минулого року ми поставили собі за мету створити та максимально розширити мережу безкоштовних курсів з опанування української мови. Хочу подякувати тим органам місцевого самоврядування, які взяли до уваги наші рекомендації і на базі закладів освіти, університетів, шкіл, а також закладів культури, зокрема, бібліотек, організували такі курси, надали волонтерам необхідне обладнання та забезпечили методичним матеріалом.
Зараз в країні діє понад 450 безкоштовних локацій з опанування державної мови. Такої кількості мовних ініціатив, спрямованих на вивчення державної мови, в країні досі не існувало. Вони пропонують усім охочим, зокрема, внутрішньо переміщеним особам, іноземцям, закордонним українцям опанувати мову та бути максимально інтегрованими до україномовного середовища. Мусимо визнати, що мешканці окремих міст і містечок півдня та сходу країни недостатньо володіли українською.
На офіційному сайті Уповноваженого постійно оновлюється інформація про курси, розмовні клуби, інтернет-ресурси для опанування українською мовою. На сьогоднішній день лідером за кількістю мовних локацій є Київська область (69) разом із містом Київ (27). Далі йдуть Львівська (80), Дніпропетровська (37), Закарпатська (32) та Вінницька області (21). Найменшу кількість пропозицій для вивчення державної мови представлено у Харківській, Донецькій, Херсонській областях.
Сьогодні, через військові дії, надзвичайно велика кількість українців вимушено виїхала з країни. І нам треба думати про задоволення їхніх освітніх та мовних потреб на всіх континентах.
Крім того, не менше 10 мільйонів громадян українського походження мешкають за кордоном, і держава має працювати над збереженням української мови за океаном, у Європі, в Австралії, в Америці, Африці, в Азії. Після нашої перемоги Україна має комплексно поставитися до питання реінтеграції закордонних українців.
Дякую світовому українству за збережені традиції за океаном, особливо це важливо для сучасної підтримки України в боротьбі з російськими окупантами та їх запроданцями в інших країнах світу.
– А яка ситуація з українською мовою на тимчасово окупованих територіях?
– Дискримінаційні дії проти українців за мовною ознакою є складовою політики геноциду проти українського народу. Путін десятиліттями використовував штучно створене «мовне питання» як один з інструментів геополітичної експансії.
З перших днів окупації російські загарбники займаються примусовим витісненням української мови з публічного простору та суспільного вжитку. Найбільш промовисті дії окупантів зафіксовані щодо сфер освіти, книговидання й книгорозповсюдження.
Переводячи наші школи на російську мову викладання, окупанти відразу беруться за вилучення українських книжок. Їх мета – знищити українську національну, культурну ідентичність. Все це ми вже проходили упродовж 1932-33 років – часи Голодомору, в кривавому 1937-го, в післявоєнному періоді, коли знищувалась українська інтелігенція. Діти й онуки радянських чекістів, катів та кагебістів, нащадки покоління винищувачів української нації продовжують криваву справу своїх батьків.
Секретаріат Уповноваженого постійно фіксує факти лінгвоциду на тимчасово окупованих територіях та передає їх до правозахисних та правоохоронних органів.
У питаннях захисту України та, безперечно, державної мови як основи ідентичності нас підтримує весь цивілізований світ, який сприймає нашу солов’їну як мову вільних та нескорених, мужніх і сміливих.
– Мовний закон діє вже понад 3 роки. Якби ви охарактеризували його роль в утвердженні державної мови?
– Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» став одним з найголовніших законодавчих актів новітньої історії України. Потреба в його появі назрівала десятиліттями. За всю історію української незалежності, починаючи з 1991-го року, було не менше десяти спроб написати мовний закон. І кожна з них, в силу різних політичних обставин, зазнавала невдач. Та, врешті-решт, нам вдалося ухвалити цей важливий документ.
Ключовий принцип, покладений в основу Закону, – поетапна українізація, адже імплементація окремих статей розтягнута в часі (відбувається кожні пів року). Для прикладу, 2022 року, під час вторгнення, ми мали дві хвилі імплементації мовного Закону. 16 січня почала діяти 25 стаття, яка регламентує використання державної мови у сфері друкованих засобів масової інформації, а з 16 липня 2022-го набрали чинності частини 2 та 6 статті 27, що регламентують використання української мови в інтернеті та в інтерфейсах комп’ютерних програм товарів.
Закон діє і має колосальну підтримку українського суспільства. Безперечно, є сфери, в яких порушення й досі фіксуються. Протягом січня-лютого 2023 року на адресу Секретаріату Уповноваженого надійшло 455 звернень громадян про порушення мовного Закону. Найбільше порушень – у сфері обслуговування. Однак за ці три роки ми маємо колосальний результат.
– Та на 10-му році війни в мовному питанні сьогодні не може бути жодних дискусій.
– Саме так. Ігнорування вимог мовного законодавства сьогодні вкрай негативно сприймається громадянським суспільством та окремими громадянами України, які стали на захист держави та усвідомлюють значення державної мови.
Мовний фронт – не поле для баталій, а нові можливості для національного єднання, утвердження наших цінностей та посилення обороноздатності. Щоденно захищаючи права наших громадян, утверджуючи українську мову, ми наближаємо Перемогу.
Розмову вела Наталка Катриченко
