Відомий білоруський опозиціонер, патріот, голова Білоруської партії свободи, людина, для якої Україна фактично є другою батьківщиною Сергій Висоцький розповів УІС, що відбувається в Білорусі, які він бачить шляхи для повалення режиму Олександра Лукашенка та дав прогноз, чим для українського народу можуть завершитися парламентські вибори-2012, якщо він не врахує негативний досвід білорусів.
В Білорусі виборів нема з 1996 року
– Нещодавно в Білорусі відбулися парламентські вибори, які вчергове констатували поразку опозиційних сил. Чому так сталося?
– Виборів в Білорусі немає з 1996 року, і про це, гадаю, знає вся Європа. Міжнародні спостерігачі зафіксували, що явка була 37%. Люди не йшли, ніхто з моїх знайомих, наприклад, на вибори не йшов. Але намалювали потрібну явку, заявляли, що на деяких дільницях приходило ледь не 90% виборців. Лукашенко ще заявив, що якщо ці вибори Європа не визнає демократичними, то він не знатиме, що робити. Мовляв, ми ж так старалися, так старалися…
У нас і надалі сидять по тюрмах 15 опозиціонерів, політичні свободи в Білорусі обмежені до неможливості, продовжується політика етноциду. Страшна залежність від Росії. Єдиний прояв ринкових реформ – це повна здача власності Російській Федерації. Зараз «Белтрансгаз» здали, тепер хочуть віддати «Белкалій» – за згодою сторін 51% акцій має належати росіянам.
– Як зараз в Білорусі діє націоналістичний, патріотичний рух?
– Що казати про націоналістичний рух, коли зараз вся білоруська опозиція знаходиться поза законом! Будь яка опозиційна діяльність карається кримінально. Нещодавно один білоруський патріот взяв національний стяг і на знак солідарності з політв’язнями вийшов з ним на вулицю. Він пройшов рівно 10 метрів. Його побили, побили так, що він лежав в реанімації. А інших людей правоохоронні органи давно вже позакривали.
Режим Лукашенка можуть знищити лише жорсткі дії білоруських націонал-патріотів
– То що ж може бути противагою цьому режиму?
– Противагою йому можуть бути тільки рішучі дії білоруських патріотів. Адже там, де нема національної ідеї, там, де нема національної гідності, не буде місця перемозі. Такий режим можна подолати, діючи вельми жорстко. Я не знаю жодного авторитарного чи тоталітарного режиму, який би зійшов без крові.
Режим Лукашенка не впаде через тиск світової спільноти. Отже, іншого шляху, окрім жорсткого усунення на хвилі національного піднесення, немає. Ліберальній опозиції не вдасться це зробити. Жодна опозиційна партія не набирає й 1-го відсотка. І це при тому, ще режим дуже непопулярний – його підтримують менше 30%. Але й в опозиції рівень довіри малий. Бо люди не бачать альтернативи ані в тих, ані в інших. Людям потрібні свої політики. Вельми актуальна ситуація з білоруськими військовими, які потрапили в немилість до Лукашенка. І якщо силові структури, КДБ складаються з етнічних росіян, то армія – це переважно етнічні білоруси. Відомий в Білорусі полковник Бородач та інші військові виїхали з Білорусі. Це вельми серйозний сигнал.
Все таки у режиму почався період агонії. Він може тривати місяць, півроку, може тривати 5 років. Це, звичайно гірше. Але неспростовний факт – це вже агонія. Він обов’язково впаде і тоді перед нами постане питання, що робити потім. Зараз очевидно – Росія тримає нас залізною рукою і не збирається здавати свої позиції. Мені та ряду білоруських патріотів очевидно, що парламентським методом, легальним методом, цей режим не змінити. Тому як би хто не робив – бойкотував – не бойкотував вибори – але не з цього треба було починати і не це було треба робити. Треба готувати базу, шукати можливості зробити так, щоб наступний білоруський заколот не застав нас зненацька, як це було вже не раз.
Подальшу долю України вирішать молоді патріоти
– Коли Ви буваєте в Білорусі, Ви поринаєте в боротьбу з ризиком для власного здоров’я і власної свободи. Досі, на щастя, Вас оминала доля більшості білоруських опозиціонерів. Як Вам все таки вдається уникати репресій?
– Дійсно, я і наша сила намагаються проводити різноманітні заходи. Нещодавно ми протестували проти будівництва російської атомної електростанції в 100 км. від Мінська. Росіяни намагаються звести цю АЕС неподалік кордону з Литвою, щоб тримати цю прибалтійську країну в стані перманентної загрози. Під час акції мене з рук ОМОНу вихопили журналісти, фактично вони мене врятували від арешту. Звичайно, у мене і до того були затримання, в мене було по декілька десятків діб адміністративного арешту, але до тюрми я не потрапив. Коли починається переслідування, я змушений лишати Білорусь. Це вдається робити, виїхавши в Росію, з якою кордону у нас немає, а вже звідти – в Україну.
– В Україні також насуваються вибори. Ви, як людина, що часто буває в нашій країні, можете зробити прогноз, що чекає на нас після виборів? Яка ймовірність того, що Україна не повторить шлях Білорусі?
– В мене не самі веселі прогнози. Очевидне розчарування людей в політиці і політиках. З іншого боку українські політичні еліти важко назвати національною елітою. Певно, хотілося б бачити перемогу патріотів, демократії на цих виборах. Але з іншого боку є неузгодженість опозиціонерів та дуже сильний адміністративний тиск влади… Я не хочу робити далекосяжні прогнози, думаю опозиція візьме частину голосів, але в цілому може бути і негативний розвиток подій – і тоді все відбудеться так само, як в Білорусі. Хоча цього дуже не хотілося б. Але я бачу когорту молодих людей, які мають рішучість, готові до радикальних дій. Саме вони складуть основу національного руху, який і буде визначати майбутнє України.
Спілкувався Сергій Пархоменко, Українська Інформаційна Служба
