Ще наприкінці 90-х Сумщина видавалася типовим для Сходу України регіоном, але на початку 2000-х на політичну арену Сумської області буквально увірвалася когорта молодих патріотів, яким вдалося докорінно переломити ситуацію й змінити політичні настрої населення. І сьогодні ми пропонуємо інтерв’ю з одним з цієї когорти – новообраним Народним депутатом України, директором Бюро аналізу політики, націоналістом, якому вдалося перемогти на виборах на Сході України, Олегом МЕДУНИЦЕЮ.
Регіони підганяли мого опонента «копняками під зад»
– Пане Олеже, в першу чергу, вітаємо Вас з упевненою перемогою! Та попри все, кажуть, що на початку кампанії Вас опоненти не сприймали серйозно. Чи так це?
– Я не знаю як опоненти, а я був налаштований на перемогу від початку кампанії. Головний політичний противник так само мав серйозні наміри перемогти і вже фактично за півроку до початку виборчого процесу почав вести свою передвиборчу кампанію.
– Завдячуючи чому чи кому вдалося все таки отримати позитивний результат?
– Завдяки вдало продуманій стратегії, наполегливій роботі, а головне – підтримці людей як у Сумах, так і по всій Україні і українців в усьому світі. При нагоді хочу щиро подякувати всім, хто підтримав мене, і запевняю, що зроблю все можливе, щоби не розчарувати людей. Команда, яка мене підтримувала, це не лише сумчани, під час виборчої кампанії тут жертовно і віддано працювали однодумці з Києва, Львова, Харкова та інших міст. Важливим фактором виявилося і те, що штабісти мого конкурента просто пошили його в дурні і розвели на гроші.
– Ваш головний опонент – Анатолій Єпіфанов – одразу готувався владою як головний «козир» проти опозиційного кандидата, чи місцеві регіонали підкоригували свою кампанію, коли побачили, що їх офіційний кандидат не має шансів набрати необхідну кількість голосів для перемоги?
– Вони йому надали допомогу і методично, і копняком під зад для активізації його штабу. Цей поштовх штабісти Єпіфанова сприйняли як сигнал до вседозволеного чорного піару і пошкодження моїх носіїв зовнішньої реклами. Було багато й інших порушень. Яскравим їх прикладом можна вважати незаконне використання символіки «Батьківщини» на плакатах самовисуванки Віри Мотречко. Ще одна технологія – «підставні» кандидати, як от та ж Мотречко та Перчаков. Ну і класика жанру – написи та листівки про те, що «Фашисти рвуться к власті» та їм подібне.
Та Єпіфанову це анітрохи не допомогло. А офіційний висуванець ПР взагалі набрав лише близько 5%.
– На Вас під час кампанії намагалися вилити чимало бруду, відчуваючи, що Ви сплутаєте владі всі карти. Хто за цим стоїть – місцевий штаб, чи це могла бути особиста вказівка губернатора?
– Я думаю, що губернатор тут ні до чого. Я вважаю, що це справа рук штабу Анатолія Єпіфанова. Є свідчення виборців, що «чорнуху» проти мене поширювали разом з агітацією за Єпіфанова. Відрадно, що сумчани не «повелися» на потоки бруду і відвертої брехні.
– До речі, про губернатора. Так вже повелося, що сумчанам «щастить» на губернаторів з Донецька. Як гадаєте, чому в Суми Президент знову направив уродженця Донеччини, не зважаючи на сумний досвід Щербаня?
– Бо Янукович тотально недовірливий. Він будує Україну за принципом африканського бантустану, де посади роздаються лише за ознакою належності до певного племені.
В 2015 році буде важче, ніж в 1990-му і 2004-му
– Ви багато років підтримували молодіжні патріотичні ініціативи, яким цього року влада намагалася поставити шлагбаум. Але тепер Ви знову посадова особа і не так легко буде сумській адміністрації вставляти патріотам палки в колеса. Тому таке питання: які патріотичні ініціативи на Сумщині ви будете підтримувати або реалізовувати найближчим часом?
– Народний депутат має обмежений вплив на виконавчу гілку влади, особливо на місцеві адміністрації, проте я готовий допомагати молодіжним організаціям, особливо патріотичного спрямування. Думаю, підтримку отримають і молодіжні спортивно-оздоровчі табори, і соціальні проекти, й ті проекти, що пов’язані зі збереженням історичної пам’яті та патріотичним вихованням. В Сумах є сильне молодіжне середовище, організації, з якими співпрацюємо багато років, зокрема, СУМ, Молодий Народний Рух, Студентське братство Сумщини, звичайно ж Молодіжний Націоналістичний Конгрес та багато інших.
– Ви були активним учасником всіх суспільних процесів від кінця 80-х. Як змінилися люди, їх настрої, їх готовність висловлювати свою активність порівняно з 1990, 1991, 2004 роками?
– Пік, мені здається, принаймні у Сумах, був у 2004-у. Зараз також громадськість в місті активна. Є система громадських організацій, активістів, які запросто можуть організувати, наприклад, спостереження за виборами і не допустити фальсифікацій на рівні обласного центру.
– Коли, з Вашого досвіду, було найважче боротися за перемогу національних ідеалів: в 1990-у, 2004-у чи зараз? Коли, на Вашу думку, відбудуться вирішальні змагання за Україну?
– Легко не було ніколи. Найважче ж буде у 2015. Тоді відбудуться вирішальні події.
Казати, що не варто йти у політику – безвідповідально
– Цікавий факт: Сумщина завжди підтримувала патріотичні сили, принаймні останні років 10, дала Україні багато патріотів. В той же час, наприклад, в сусідній Харківщині регулярно підтримують Партію регіонів…
– У великій мірі «погоду» в регіоні визначають обласні центри. Коли Суми сформувалися як потужний індустріальний центр, то як губка всмоктали в себе населення з навколишніх сіл. Саме українські селяни, які здобули освіту і стали інженерами і висококваліфікованими спеціалістами і визначили обличчя міста. Крім того, не слід забувати, що Сумщина – це козацький край, населення якого зберегло свій волелюбний дух. Сумщина дала багато достойних людей українському національно-визвольному рухові. Збереглася тяглість традицій і на прикладі молодого покоління нині це добре видно.
Харків же формувався як всесоюзний урбаністичний центр. Партійні кадри Харкова були зазвичай російськими. Десятки тисяч жителів Харкова приїхали з-за меж України. До того ж керівництво країни тут ставило на таких відвертих українофобів як Кушнарьов, Добкін, Кернес… Таким чином політичні симпатії в цьому регіоні схилились не в український бік. І щоб нарешті й на Харківщині чи на Луганщині, чи в Донеччині почали перемагати патріотичні сили, треба вигнати всю цю антиукраїнську номенклатуру, випалити її «печеним залізом», бо вона дуже заважає розвиватися українським ініціативам на Сході.
– Багато хто каже, що не варто іти в політику, бо це брудна справа. Як Ви це можете прокоментувати? Чи не криється за цими словами страх деяких осіб брати на себе відповідальність за долю країни?
– Це типові нігілісти, які безвідповідально ставляться до суспільного розвитку. Вони закидають, що ніби всі політики продажні і однакові. Це небезпечно і це скріплює нинішню владу. Та як правило, такі люди не мають достатньої суспільної ваги.
– Міністерських або президентських амбіцій не маєте наразі?
– Дай Бог реалізувати амбіції депутатські.
– На останок, що Ви можете побажати новому поколінню молодих патріотів?
– Бажаю їм якомога швидше позбутися Януковича!
Спілкувався Сергій Багряний, УІС
