Коли в 2018 році польський журналіст Мірослав Влеклий поїхав на Харківщину для дослідження Голодомору, одночасно долаючи маршрут від кордону з Московією до Харкова, яким свого часу пройшов Ґарет Джонс, та спілкуючись із місцевими жителями, то зіштовхнувся з неабиякими труднощами – від небажання багатьох людей говорити на тему Голодомору до «кошмарення» його поліцією та вимог «писати пояснення», чому він цікавиться подіями 1932-1933 років. Окремо відзначає велику любов жителів Харківщини до Московії, згадує про заборону директорки школи присвячувати уроки темі Голодомору, а також заперечення багатьох містян і селян самого факту Голодомору.
За іронією долі ті, хто називався «комсомольцями» й згадував про своїх дідів-батьків як відданих комуністів, знущально Голодомором називали теперішнє життя й звинувачували в цьому… Порошенка. А в 1933-му «були й продукти, й усе було дешевим».
В одному із пунктів російської інструкції для геноциду українців «Що Росія має зробити з Україною» йдеться про вилучення українських підручників, книг та матеріалів з історії України. Ні, це не інструкції 100-річної давнини – це інструкції для військових Московії, які зараз окупували частину українських територій. І дуже символічно, що 21 квітня відоме пропагандистське московитське ЗМІ «РИА Новости» опублікувало відео вилучення матеріалів про… Голодомор у… Куп’янську, який розташований у Харківській області.
«Не на часі», «Хіба це першочергове завдання?» – не так давно деякі заперечували спроби істориків, чиновників або депутатів декомунізовувати назви вулиць і населених пунктів, установлювати пам’ятники українським діячам чи влаштовувати заходи, присвячені національній пам’яті.
В умовах смертельної небезпеки та хиткого положення московитської армії в Україні, орда наразі докладає шалених зусиль для того, що «не на часі» – знищує українські книжки, спалює бібліотеки та історичні архіви, руйнує пам’ятники воїнам УПА та АТО/ООС, нашим історичним діячам, встановлює статуї Лєніна та насаджує російську мову і символіку на тимчасово окупованих територіях.
Невже вони такі недолугі, що замість того, аби концентруватися на воєнних діях, займаються символічними речами? Чи, можливо, навпаки – ці дії становлять собою потужну зброю, як ракети по будівлях і танки на вулицях Куп’янська?
А тим часом вагони з краденим зерном пішли з Запоріжжя та Херсонщини на Крим…
Вадим Гребінець
