У 1864 році вийшла збірка Матвія Номиса (Симонова) «Українські приказки, прислів’я і таке інше». Крім інших зразків народної мудрості, там повно прислів’їв, приказок і загадок про нашого північного сусіда. Якби ж до фольклору було більше уваги, ніж до слів наших політиків, які повсякчас намагалися зазирати в очі та інші місця північному сусідові, ми б краще знали, до чого треба готуватися.
• Що Бог в нас народе, а люд наробе – москaль же теє у нівеч зводе.
• Чортзнащо в лаптях, та й то москaль.
• Mоскaль ликом в’язаний, у ликах ходе, та й всіx у ликах воде.
• Так і нам було казано: „Москаля бійтесь, бо він заріже”.
• Mоскaль не свій брат, не помилує.
• Од чорта одхристисся, а від москаля не одмолисся.
• Mоскалеві годи як трясці, а все бісом дивицця
• Від москаля поли вріж та тікай.
• З москалем дружи, а камінь за пазухою держи.
• Mоскaль на сльози не вдаря; Москва сльозам не вірить.
• Mоскaль як ворона, та хитріший чорта.
• Я б тому бісовому тарабану хліба б не дав за те, що каже: “порубать хахлов, порубать хахлов!”; а ту маленьку сопілочку все б паляницями годував за те, що каже: “а за віщо їx, а за віщо їx”.
• Mоскaль ликом чваницця й кожному під ніс з ним пхаєцця.
• Хоч убий москaля, то він зуби вискаля.
• Mоскaль тоді правду скаже, як чорт молицьця стане.
• У йому стільки віри, як у москалеві правди.
• ”Тату, тату, лізе чорт у хату!” – ”Дарма, аби не москaль”.
Сергій П’ятаченко
