В Україні у грудні 2024 року з’явився новий підрозділ «Номад», який воює на боці ЗСУ. Воно складається з представників корінних народів Росії: зараз до його лав входять жителі Калмикії, Татарстану, Башкортостану та Якутії. Формування не розкриває свою чисельність та завдання, проте його представники зазначають, що «перебувають на шляху створення повноцінного підрозділу в лавах ЗСУ». “От Так” поговорив з лідером “Номада”, військовослужбовцем з Калмикії з позивним “Шаман”. Він розповів, яким бачить майбутнє свого підрозділу, чи хочеться здобути незалежність Калмикії і пояснив, чому, на його думку, Росії потрібна деколонізація.
— Чому ваш підрозділ має назву «Номад»?
– “Номад” означає “кочівник”. Мої предки – калмики та й представники інших корінних народів – були кочівниками. Звідси й народилася така назва.
— На вашій формі шеврон із написом «Збройні сили України» [ укр. “Збройні сили України”]. Чи правильно я розумію, що ви службовець ЗСУ?
— Цілком вірно. Я не перший рік служу у Збройних Силах України. Наш підрозділ поки що перебуває на шляху до легалізації, але моя присутність у ЗСУ гарантує тим людям, що вирішать приїхати та підтримати нас, що вони отримають таку можливість.
— Як і коли ви приєдналися до Збройних Сил України?
— Я живу в Україні вже понад десять років. Через обставини, що склалися, мені було цікаво подивитися на таке явище, як Майдан, який потім переріс у Революцію гідності. Я побачив, що люди можуть і готові боротися за свої права та свободи, можуть протистояти тій владі, яка намагається їх узурпувати. У ЗСУ я вступив у 2014 році. Виключно із гуманістичних спонукань підтримав своїх знайомих, друзів, які стали добровольцями у період АТО. Я мав медичну освіту — я вважав, що мої навички допоможуть врятувати людям життя.
— Що є підрозділом «Номад» і хто до нього зараз входить?
— «Номад» — це не просто підрозділ, це більше платформа для представників корінних народів Росії, які бажають відстоювати свої права та свободи, самовиражатися, самоідентифікуватися. Зараз до наших лав входять калмики, татари, башкири, але ми готові приймати представників усіх народностей багатонаціональної Росії. Якщо з’являться представники інших народностей, то ми шукатимемо і їхніх сподвижників, щоб у наших лавах з’являлося більше національних підрозділів, які боротимуться разом із нами та допомагатимуть нам досягати наших цілей.
— Чим ваша платформа відрізняється від решти? За якими параметрами можна потрапити до вас?
— Ми готові приймати до себе представників усіх народностей — у Росії їх понад 200. Ми не концентруємось навколо однієї народності. Росія — багатонаціональна країна, і нікому не потрібно тягнути ковдру на себе.
Головне — бажання змінити щось у країні. На мою думку, основна наша мета — це ослаблення путінського режиму. З ослабленням режиму, я думаю, з’явиться можливість для нового покоління зрозуміти ту глибину почуттів, які переживають люди. На мій погляд, ті росіяни, які зараз залишаються в Росії і не діють, вони допомагають, потурають уряду. Бездіяльність у цій ситуації – вже злочинне рішення. Люди повинні визначитися, на чиїй стороні вони — добра чи зла.
— Чому для вас така важлива можливість самовиражатися і самоідентифікуватися?
— Багато моїх земляків і представників інших республік у нинішній шовіністичній Росії стикалися з упередженим ставленням з боку росіян. Нам обрізали права та свободи. Ми не маємо ні голосу, ні можливостей для самореалізації, для самоідентифікації. Якогось моменту в Москві вирішили, що нам не потрібно вивчати ні рідну культуру, ні рідну мову, ні літературу. Але я впевнений, що такі рішення призводять до того, що нація пропадає.
У результаті багато представників корінних народів стали просто їхати з країни. Зараз багато моїх земляків, калмиків, живуть у США, Європі. Ми підтримуємо з ними зв’язок, говоримо рідною мовою. У нас дуже багата історія, є народний епос – «Джангар» називається. З давніх-давен ми намагаємося зберігати його, передавати з покоління в покоління.
— Чому ви обрали такий спосіб захисту своєї землі — воювати на чужій землі?
— Війна в Україні дає можливості для нашої боротьби, бо Україна воює за визволення від імперіалістичної Росії, яка захоплює нові території. Якщо ми не поєднаємося тут і зараз, то в майбутньому вже не зможемо протистояти Москві. Окремо ми не зможемо нічого вдіяти. Що таке одна група людей, яка говоритиме про свою незалежність? Нехай навіть у ній кілька мільйонів людей.
Ми це відбувалося вже під час чеченської кампанії. Ми проходили це 1943 року під час депортації калмицького народу. Нам дозволили повернутися лише через 13 років на свої землі та змусили проковтнути образу. Хоча під час депортації загинула більша частина моєї народності.
Старих, жінок та дітей виганяли зі своїх будинків у той період, поки всі чоловіки були на війні. Нам розповідали, що ми маємо залишитися у складі «великої Росії», що нам дадуть землю, що життя налагодиться, що все буде гаразд. І що ми зараз спостерігаємо? Через 30 років [після утворення Російської Федерації] ми так нічого і не отримали.
— На боці України воюють й інші російські підрозділи — Російський добровільний корпус, Сибірський батальйон. У них теж є так званий національний компонент, і вони відомі тим, що дотримуються правих поглядів. Чи є у вашому підрозділі ідеологічна основа?
— Ще раз повторю, що ми не підтримуємо шовіністичної політики Росії. Нам ці погляди чужі. Але водночас здорова конкуренція між різними підрозділами — такими, як Сибірський батальйон, Башкорт та іншими — нам тільки на руку. Можливо, не всі наші сподвижники визначилися з ідеологією, яка їм найбільше підходить. Але власне для цього наша платформа і була створена.
— А ви бачите Калмикію у майбутньому як незалежну державу?
— Я хочу, щоб моя народність могла жити і мати ті ж права та свободи, що й інші люди. Не хочеться почуватися ущемленим у своїй країні — приїжджати до столиці і чути: «Навіщо ти сюди приїхав?»
Я впевнений, що нинішній режим шовіністичної Росії в результаті зруйнується. Історія показала, що такі процеси є циклічними. Ми бачили це буквально 90 років тому. Коли режим впаде, я, звичайно, повернуся на батьківщину.
— Що думають ваші родичі, які залишаються у Росії, про майбутнє республіки?
— Більшість моїх родичів чи знайомих у Калмикії мене не розуміють. І я нічого не можу з цим вдіяти. Машина пропаганди працювала у Росії із цілими поколіннями.
— Але якщо ви хочете повернутися до Росії, вам доведеться жити з людьми, які не знайшли сили боротися. А на тих, хто знайшов, зараз заводять кримінальні справи. Як ви будете жити поруч із цими людьми?
— Я думаю, що у майбутньому, коли розпочнеться процес деколонізації Росії, самосвідомість людей почне повертатися. Вони розумітимуть, що відбувалося. На мій погляд, те, що зараз у Росії відбувається, схоже на залізну завісу часів Радянського Союзу, коли було лише одне джерело інформації, яке вливало у вуха людей те, що було необхідно. І всі були готові слухати та вірити. Я думаю, що самосвідомість повернеться і все згадається.
— Як ви вважаєте, що потрібно для деколонізації Росії?
— Як би жорстоко не звучало, має бути певна кількість жертв — щоб люди зрозуміли, що насправді у світі відбувається. Багатьом війна відбувається десь далеко. Поки вони не зіткнуться з нею особисто, доки їхніх родичів не почнуть відправляти на війну, нічого не зміниться.
— Добре, такий момент настав, а що далі? Чи бачите ви цей процес як звільнення зсередини, як повстання мас, які зрозуміли, що потрібно боротися за свою свободу? Чи ви бачите це як поразку Росії та її подальший поділ на окремі землі?
— Особисто для мене обидва варіанти є прийнятними. Не можна сказати, що відбудеться перший, або другий, або ще якийсь. Але сподіваюся, що він буде. Так чи інакше, все до цього рухається. Росія залишилася останньою Землі імперією такого плану.
— А ви зараз взагалі стежите за російським політичним простором? Чи є якісь постаті, які вам близькі, на кого ви могли б орієнтуватися?
— На жаль, зараз я не бачу серед російської опозиції людей, які б своїми діями підтвердити, що вони є опозицією. На словах опозиції у нас багато, а на ділі…
Насправді, вони можуть приєднатися до нас, підтримати нас. Я впевнений, що серед тих мільйонів росіян, які виїхали за межі Росії і зараз перебувають десь у Європі, в Америці, можна зібрати тисячу людей, які будуть готові приїхати сюди та підтримати нас.
Джерело: АБН
