Декомунізація: сумнівні моменти на конкретному прикладі.
Сьогодні побачив новину про перейменування більш 60 населених пунктів, які носять кричуще радянізовані назви.
Свої погляди про цей процес я неодноразово висловлював, хоча комусь вони можуть здастись надто оптимістичними. Я казав, що пріорітетом має бути повернення історичних назв, а не придумування нових чи ритуальна “смислова кастрація” радянських. Я також висловлював переконання, що в 99% випадків історична назва для будь-якого села існує, а коли не існує – то це значить лише, що погано шукали.
Я перевірів лише з два десятки з 63 хоронимів.
І деякі випадки перейменувань викликали в мене незадоволення, місцями подив, місцями роздратування.
Перша ж назва, що очолює список.
1) Дотепер: с. Карла Маркса, Піддубненської сільської ради, Великоновосілківського району Донецької області. Пропонована назва в списку – с. Мирне, така назва запропонована як Інститутом нац пам’яті, так і “рішенням сільради, проведенням громадських слухань”.
Але відомо, що село засновано німцями-колонистами і мало назву Марієнталь. Це реальна історична назва. Хто ми такі (ви такі – це до всіх), щоб перекурочувати назву дану засновниками, а навіть і тепер, коли маємо шанс на повернення, робити фокуси? Це що, германофобія?
2) той самий район тої самої Донобласті, до слова, земля проникнута історією.
Дотепер: с-ще Октябр. Пропонована назва: Благодатне.
Історичної назви села мені отак на швидку руку встановити не вдалося – але, добре відома назва місцевості. Це південний примісток райцентру Велико-новосілківська. За цією штучною назвою приховується значний центр грецьких колонистів, депортованих Єкатериною та Суворовим з Криму 1778 року: Велика Янисоль. Яни-Соль – “нове сіло”. Це урумська (грекотатарська) назва. Мешканці півночі цієї місцевості були урумами. А мешканці південної частини були румеями (греко-еллінами) і звали місцевість Тернихор, Тірнихор або Чорнихор, що означає те саме “нове сіло”. Тож я впевнений, що саме ця назва (одна з трьох діалектних варіацій) і повинна бути надана с-щу Октябр.
3) той самий район тої самої Донобласті, все та ж земля депортованих з Криму греків.
Дотепер: с. Червона Зірка. Пропонується назва – просто Зірка.
Звернемось до історії. Офіційно стверджується що заснувала це село комсомольска молодь 1928 року, вихідці з села Комар (Стара Камара). В інших джерелах говориться, що село могло бути засновано на самому поч. ХХ ст. (але назва не вказана).
Мені здається очевидним, що греки не назвали б село українською мовою. “Зірка” урумською (греко-татарською) буде Юндуз або Їлдиз, “Червона” в різних відтинках буде Хизил, Хирмиз, Ал, Хизар. Тому і варіанти мають бути обрані (а краще встановлені) або просто Юндуз / Їлдиз, або з приставкою, напр. Ал-Юндуз, Хизил-Їлдиз (хоча в цьому випадку втрачається сенс декомунізації, коли не буде встановлено, теоретично, що назва була до 17 року).
Отже в будь-якому разі не Зірка / Звєзда, а Юндуз / Їлдиз.
4) тої ж області, Красноармійський район.
Дотепер: с. Калініне, пропонується … перейменувати в Калинівку. Тобто зробити вигляд, що тов. Калінін нам всім просто показався. Історична назва місцевості – Гулове. Так і слід перейменувати.
5) тої ж області, Краснолиманський район.
Дотепер: смт. Кіровськ, пропонується назва смт Зарічне.
Слухайте, у цьго селища аж ТРИ історичні назви.
Попівка.
Титарівка.
Заборянівка.
Невже не можна спокійно обрати з історичних назв? питання видається риторичним.
6) Кіровоградська область, Маловисківський район,
Дотепер: с-ще Комсомольське, пропонується назвати на Заповідне.
За моїми данними, історична назва місцевості – Кудашеве.
7) Кіровоградської ж області, Голованівський район:
Дотепер: с-ще Іллічівка. Пропонується назвати с-ще Лісне.
Все б нічого, але в картотеці ВРУ вказано, що село засновано 1760 року, хоч і не вказано попередню назву. Тож треба шукати справжню історичну назву (або виправити помилку в картотеці, але я ставлю на давність селища).
