Звернення Українського католицького університету
24 лютого 2014 року
Дорога спільното УКУ! Дорогі співвітчизники!
Диктатора скинуто. Безумство влади припинено. Найгірші сценарії цілковитої втрати незалежності з Божою поміччю відвернено. Здобуто те, у чому дехто з нас уже починав зневірюватися.
Ще тиждень тому ця вістка викликала б у нас бурхливу радість. Але сьогодні ця очевидна радість затемнена болем за понесені втрати й непевністю за майбутнє.
Образ «Небесної сотні» свердлить сумління тих мільйонів, що залишилися на землі: хто понесе відповідальність за нову національну трагедію? Службових розслідувань мало – потрібен національний, якщо не міжнародний Трибунал. Не лише, щоб підвести риску під минулим, а й тому, щоб унеможливити повторення цих жахіть у майбутньому.
А ще потрібна молитва за якнайшвидше загоєння ран і за умиротворення людських душ. Найперший бальзам для цього – встановлення правди й відновлення справедливості. Це відкриє людські серця на голос Бога.
Ми вдячні нинішнім парламентарям за реалізацію правового сценарію виходу з кризи. Проте країна потребує повного перезавантаження, за яке може взятися передусім нова політична еліта. Їй треба рости, а нинішнім лідерам – маліти.
Легітимність усіх без винятку органів влади має бути підтверджено виборами на основі удосконаленої Конституції. В основу діяльності всіх органів влади та функціонування усіх сфер суспільного життя, зокрема освіти, слід покласти цінності, за які боровся Майдан і за які віддали своє життя його герої.
Україна підтвердила свою приналежність до європейської цивілізації. Тому підписання Угоди про асоціацію з ЄС буде вже не авансом на майбутнє, а підтвердженням доконаного факту.
Проте європейськість України – це не крій нашого одягу, а спосіб нашого думання і стиль нашої дії. Як слушно сказав цими днями керівник Демальянсу Василь Гацько: «Не майте жодних очікувань від інших, ставте завдання перед СОБОЮ». Відтепер гарантами Конституції маємо бути ми з вами.
Гідно поховати і вшанувати полеглих, молитись за упокій їхніх душ, розділити біль їхніх родин, заопікуватися пораненими й осиротілими – це наш християнський обовʼязок перед героями Майдану, зокрема перед невинно убієнним членом нашої спільноти – Богданом Сольчаником. Нашим громадянським обовʼязком перед ними є збудувати Україну, в якій ніколи вже не постане потреба в такій кривавій жертві.
Складаємо сердечну подяку всім активістам Українського католицького університету – студентам і викладачам, священикам і богословам, ректоратові й Сенату, жіноцтву УКУ та його рядовим працівникам, – за великий дар спільної командної праці задля досягнення єдиної мети. Низький поклін друзям УКУ та його жертводавцям за всебічну матеріальну та духовну підтримку.
А тепер, дорогі, – до праці! Головні завали на нашому шляху з Божою поміччю розчищено. Рівняймо тепер шляхи для Господа у державному управлінні й суспільному житті, у професійній праці й здобутті освіти. Будьмо носіями цінностей, з яких постане нова Україна!
Ректорат
