Андреас Умланд, німецький політолог, кандидат історичних та політичних наук, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень (SCEEUS), фахівець з питань російського ультранаціоналізму та авторитаризму, європейського неофашизму
Використання терміну “фашизм” у зв’язку з діями нинішньої російської держави має щонайменше три напрями.
По-перше, це історична аналогія. Її використовують, щоб орієнтувати громадськість в інтерпретації поточної ситуації у світлі добре відомих подій нещодавнього минулого.
По-друге, це український шифр, який сьогодні виражає життєвий досвід мільйонів українців. Він використовується Києвом, зокрема й для того, щоб викликати міжнародне співчуття жертвам російського масового терору в Україні.
По-третє, “фашизм” – це академічний термін, який служить для наукової класифікації, що дозволяє проводити порівняння в часі та просторі. А також розкриває відмінності та подібності між історичним фашизмом, з одного боку, та сьогоднішнім путінізмом – з іншого.
Фашизм як історична аналогія
Більшість публічних характеристик путінського режиму як фашистського виконують функцію діахронічної аналогії або метафоричної класифікації, щоб краще розуміти поточні події в Росії та на окупованих територіях.
Коли поточне явище історично зрівнюється і вербально візуалізується з подіями та образами минулого, це допомагає розпізнати найважливіші характеристики та виклики в сучасній Росії.
Коли фашизм приписують путінському режиму, для широкого загалу це є ілюстрацією того, що відбувається в Росії та на захоплених нею українських територіях.
Це порівняння виправдане, оскільки існують численні паралелі між внутрішньо- та зовнішньополітичною риторикою та діями путінської Росії, з одного боку, та Італії Муссоліні, а також гітлерівської Німеччини – з іншого.
