Якщо хтось плутає свободу інформації з прямою роботою на замовлення ворога, а потім апелює до цілого світу на сайт “Миротворець” про порушення їх “професійних журналістських прав”, то ось адекватна відповідь. Зауважте, Портніков звичайно пише російською, але на війні – як на війні, цю лекцію він мусів написати українською.
Неможливо навіть уявити собі ситуацію, у якій ізраїльський журналіст акредитується при “міністерстві інформації” адміністрації ХАМАС в секторі Газа. Неможливо навіть уявити собі ситуацію, у якій грузинський журналіст акредитується при владі Абхазії і Південної Осетії. Але право українських ЗМІ акредитуватися при “ДНР” та “ЛНР” чомусь не викликає сумніву у частини моїх колег.
Так ось, дорогі мої, у вас немає такого права – скільки заяв і петицій ви б не підписували. Ані громадянського, ані професійного, ані людського. У вас є лише одне право – право на лицемірство і дворушництво, яким ви підміняєте чесну журналістику. Саме завдяки цій підміні, у якій живуть тисячі ваших глядачів, читачів і слухачів, ми і продовжуємо знаходитись в океані брехні. Саме ви створили систему, в якій брехня – це правда, приватне – це громадське, зрада – це професійний обов’язок.
Так не можна. Не можна акредитуватися в міністерствах колабораціоністів і запевняти, що це для блага читачів. Не можна стверджувати, що якщо іноземцям можна, то вам – і поготів. Ви тут не іноземці, ви тут – громадяни. Вам повинно бути соромно хоч іноді. Хоча б вдома, якщо не в ваших редакціях.
Я, чесно кажучи, втомився перебувати в одному професійному цеху із лицемірами. Ваша брехня – пляма на нас усіх. Саме через вас доводиться роками вислуховувати докори в лицемірстві і продажності. Ви йдете в бізнес, в депутати, в активісти – а ми залишаємося в забрудненій вами професії. Але є межа, яку не можна переходити навіть вам – це кордони нашого суверенітету, межа між життям і смертю, стандарти професійної та національної честі.
