Що варто врахувати в спілкуванні з людьми, близькі люди яких перебувають у війську?
Ці люди самі проходять складний шлях адаптації до нового етапу життя, який настав після мобілізації близької людини, і можуть переживати різні емоції (від тривоги і страху, роздратування та образи, до гордості). Їхній емоційний стан може змінюватися з часом та в залежності від обставин (умови служби близької людини, можливість зв’язку тощо). Часто родичі та близькі військовослужбовців можуть почуватися самотньо, ізольовано, ніби їх не розуміють ті, хто не проходить подібний досвід, що може створювати дистанцію у спілкуванні. У інших людей з оточення можуть виникати власні переживання (сором, провина, ніяковість), що також ускладнює комунікацію. Важливо підходити до спілкування з розумінням власних переживань у цій темі та готовністю зустріти почуття людини.
Яких тем варто уникати в спілкуванні?
Загалом не потрібно тиснути на людину із питаннями, якщо тільки вона сама не готова говорити. Краще також уникати шаблонних фраз (“Ти сильна/ний” чи “Твій близький – герой”) і обіцянок (“Все буде добре”), бо вони звучать штучно та не дають відчуття підтримки. Варто також уникати порад, як людині краще проживати цю ситуацію чи порівнянь із власним досвідом (якщо не проживали подібного). Також недоречним буде жаль та зверхнє ставлення: “Бідна/ий, як же ти тепер?”
Як коректно запитати людину як вона себе почуває в даних обставинах?
Чесне “Як ти?” доречне. Ви можете позначити свою присутність та готовність поговорити, і потім зупитати, чи готова людина до розмови: “Як ти? Я переживаю за тебе і дуже тебе підтримую. Якщо хочеш поговорити, я поряд” або “Я не можу уявити, що ти зараз переживаєш, але готова/ий вислухати. Хочеш поговорити про це?”
Які питання не варто задавати?
Питань щодо подробиць служби або фінансової винагороди військового, в першу чергу. Болюче також можуть сприйматися питання “Чому взагалі він/вона пішов/ла?” – це знецінює як рішення самого військового, так і переживання його близьких, до того ж ці питання маю підтекст звинувачення. Не варто також ставити оціночні питання: “Ти вважаєш це правильним рішенням?”.
Як запропонувати допомогу та підтримку, людині, близька людина якої перебуває у війську?
Найкраще буде чесно сказати людині: “Ти мені небайдужа/ий. Зараз тобі складно, і я поряд і хочу допомогти. Що я можу для тебе зробити?”.
Що варто врахувати керівнику, якщо в компанії працює людина, близька людина якої перебуває у війську?
Ця людина може потребувати часу на адаптацію, якщо мобілізація відбулася нещодавно. В цей момент її продуктивність може знизитися або вона може потребувати допомоги з певними задачами. Або ж навпаки, робота може стати острівцем безпеки, і людина може брати на себе більше, – в такому випадку важливо звернути увагу на профілактику вигорання. Якщо людина не виносить на загал свої обставини, краще не обговорювати це з іншими співробітниками, зберігаючи приватність, і запропонувати людині якусь підтримку від компанії у приватній розмові. Загалом керівник може подавати приклад поваги та співчутливої комунікації у колективі та зупиняти недоречні розмови чи висловлювання.
Які програми та активності можуть впроваджувати компанії для підтримки таких людей?
Може бути корисною пропозиція гнучкого графіку чи віддаленої роботи, щоб людині було простіше комбінувати роботу та свою роль члена родини військовослужбовця. Додатковий день відпустки чи можливість взяти відгул, коли є вихідний у військовослужбовця, також є варіантами підтримки. Можна організовувати групи підтримки чи консультації психолога від компанії за потреби. Додатково можна проводити воркшопи чи вебінари на теми регуляції емоційного стану, зниження стресу, ПТСР та адаптацію (як для цих людей, так і для всіх співробітників).
Що проживає людина (з психологічної точки зору), яка проживає втрату?
Людина, яка горює, може відчувати дуже різні емоції (сум, провину, біль, гнів, образу, страх, сором, розгубленість тощо), часто одночасно, а часом може не відчувати нічого, і це теж нормально. Разом із втратою важливої людини може порушуватися відчуття безпеки, передбачуваності світу. Людина може почуватися самотньою, ізольованою від інших у своєму горі, надмірно обтяжливою у своїх переживаннях. Вона може прагнути знайти пояснення та сенс у цих змінених обставинах.
Як коректно спілкуватись з людиною, яка переживає втрату?
Давати людині простір і час для її переживань: “Твої почуття нормальні. Я бачу, що тобі важко.” Важливо не знецінювати почуттів та не пробувати раціоналізувати те, що відбувається (уникати фраз “Не треба плакати, все буде добре”, “Людина тепер в кращому світі, не горюй” тощо). Якщо вам важко підібрати слова підтримки, можна так і сказати: “Важко зараз знайти слова, я бачу як тобі боляче. Я поряд”. Іноді присутність та конкретна допомога може бути навіть ціннішою за слова (краще якщо ви конкретно запропонуєте людині, що можете зробити, ніж будете питати у неї). Людині в стані горя може бути потрібно виговоритися, тож ви можете послухати її, але поважайте її межі, і якщо вона не готова до спілкування, не тисніть.
Як запропонувати підтримку та допомогу людині, яка проживає втрату?
Говоріть про свої почуття просто і щиро: “Мені жаль”, “Це дуже болюча втрата”. Прямо скажіть про своє бажання підтримати і допомогти. Якщо пропонуєте допомогу, будьте конкретні: “Я можу привезти тобі продукти/щось приготувати”, “Я можу взяти дітей на прогулянку”, “Я відвезу тебе за документами”. Якщо втрата сталася первний час тому, періодично уточнюйте у людини, як змінився її стан та нагадуйте про свою готовність допомогти.
Що варто врахувати керівнику, якщо в компанії працює людина, яка переживає втрату?
Людина у горі може бути емоційною та непередбачуваною, і важливо не вимагати від неї “нормального стану” швидко. Керівник може на певний час знизити навантаження чи змінити тим завдань, щоб розвантажити цю людину. Важливо також, щоб менеджер слідкував за атмосферою у колективі та пояснив важливість тактовності (без порушення приватності співробітника). Варто пам’ятати, що проживання втрати це тривалий і неоднорідний процес, тож підтримка може бути потрібна не тільки у гострій фазі горювання, а й за певний час (особливо це стосується річниць чи важливих дат).
Які програми варто впровадити компанії для підтримки людей, які проживають втрату?
Можна запропонувати програму психологічної допомоги (як всередині компанії, так і на спеціалізованих ресурсах), надати інформацію про групи підтримки для людей, що пережили втрату. Можна запропонувати людині полегшені/більш гнучкі умови роботи на час відновлення, дати можливість додаткових вихідних для відновлення емоційного стану. Також корисними можуть бути програми фінансової підтримки. В колективі можна проводити заходи психологічного інформування про втрату та спілкування, аби створити більш сприятливу атмосферу.
Інтервью з експерткою Анною Протасовою: Ольга Новикова
