Для України ця подія є значно важливішою, ніж може здатися на перший погляд. Йдеться не лише про локальний протест чи можливі транспортні ускладнення. Насправді ми спостерігаємо прояв глибших процесів трансформації європейського аграрного ринку, де посилюється конкуренція між національними виробниками, імпортерами та новими торговельними партнерами.
З точки зору продовольчої безпеки держави такі події підтверджують необхідність розглядати торговельні обмеження, блокування логістичних маршрутів, фермерські протести та зміни аграрної політики сусідніх країн як повноцінні ризики продовольчої безпеки. Сучасні загрози формуються не лише кліматичними чи воєнними чинниками, а й політичними рішеннями та соціально-економічними конфліктами на міжнародних ринках.
Водночас будь-яка криза створює не лише ризики, а й нові можливості. На мою думку, як науковця, Україна має використати цю ситуацію для прискорення структурної модернізації власного аграрного сектору. І це розвіює застарілу думку про те, що ЄС – це перспективний ринок для України, яку нам навʼязували тоді, коли було потрібно зруйнувати наші налагоджені ринки збуту української продукції. То був обман і маніпуляція, яка була вигідна для реалізації вже втіленого сценарію.
Так от, по-перше, необхідно нарешті поступово відходити від моделі експорту переважно сировини та нарощувати виробництво продукції з високою доданою вартістю —борошна, олій, готових харчових продуктів, біоенергетичної та біотехнологічної продукції. Конкурувати слід не лише обсягами зерна, а й рівнем переробки і не тільки з ЄС (насправді продукція
ЄС всіх 27 країн разом взятих, і поляки зокрема, Україні конкуренти так собі) по багатьох параметрах.
По-друге, Україні необхідно прискорити диверсифікацію експортних маршрутів та ринків збуту. Надмірна залежність від одного транспортного коридору чи окремих країн ЄС завжди створює додаткові ризики для національної економіки. Нас штучно завели в цей коридор і в ньому перекривають можливості. Це блін вигідно Україні?! Ні, це було вигідно Польщі і 27 країнам ЄС, але НЕ Україні. Але ті, хто від України підписували (СОТ, Асоціація з ЄС) здали інтереси України, свідомо і щиро це пишу, опираючись на факти і аргументи.
По-третє, держава наша повинна активніше інвестувати у логістичну інфраструктуру, портові потужності, прикордонні переходи та цифрові системи моніторингу аграрних потоків (звичайно після завершення цієї війни). Стійкість логістики стає таким самим стратегічним ресурсом, як земля чи вода.
По-четверте, Україна має запропонувати європейським партнерам в обхід від Польщі, яка безуспішно намагалась узурпувати шлях України в ЄС, нові формати кооперації: спільні переробні підприємства, інвестиційні проєкти, розвиток аграрних інновацій та інтегрованих ланцюгів доданої вартості.
Саме тому нинішні і попередні тривалі антиукраїнські польські протести слід розглядати не лише як виклик, а й як сигнал для переосмислення моделі розвитку українського аграрного сектору. У довгостроковій перспективі виграє не той, хто експортує найбільше сировини, а той, хто створює найбільшу додану вартість, забезпечує високу стійкість продовольчої системи та здатний адаптуватися до нових умов глобальної конкуренції.
Продовольча безпека у XXI столітті — це вже не тільки питання виробництва продовольства. Це питання економічної стійкості, конкурентоспроможності та стратегічної готовності держави до нових викликів.
