Століття тому славетний архітектор, живописець, графік, художник кіно, академік, доктор мистецтвознавчих наук, професор Василь Кричевський (1873–1952) та обдарований талантом будівничого технолог-кераміст, організатор вітчизняного гончарного виробництва Юрко Лебіщак (1873–1927) подарували мистецькій спадщині не лише унікальне архітектурне творіння українського модерну. Долі двох видатних постатей національної культури перетнула знакова подія для гончарного шкільництва нашої держави: у їхній співтворчості впродовж 1914–1916 років у Опішному з’явилася будівля, що стала осердям творення феномену гончарних шкіл України, а згодом артілі, заводу «Художній керамік». Попри столітню історичну буряність і навіть часи повного занепаду на зламі тисячоліть, будинок зберіг першозадум архітектурного образу. Нині його життя продовжує єдиний на українських теренах Музей мистецької родини Кричевських, присвячений творчому доробку видатної мистецької династії.
15 листопада 2016 року за ініціативи Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному відбулася Урочиста академія «Випробування часом: сторіччя гончарного храму України» до століття будівлі «Кричевського-Лебіщака». З цієї нагоди в Опішному вперше зустрілися нащадки обох видатних родин: онук Василя Кричевського – Василь Лінде-Кричевський (Бунвіль, США) та онука Юрка Лебіщака – Оксана-Антоніна Ковалишин (Стрий, Львівщина).
Зліва направо: онук Василя Кричевського – Василь Лінде-Кричевський (Бунвіль, США), генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства, директор Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, доктор історичних наук, професор Олесь Пошивайло та онука Юрка Лебіщака Оксана-Антоніна Ковалишин (Стрий, Львівщина). Опішне, Полтавщина. 15.11.2016. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства
Оксана-Антоніна Ковалишин приїхала до Опішного втретє, уперше побувала тут 17 років тому: «Я відчуваю, що дідусь хоч не народився в Опішному, але душею був із цим краєм завжди. Юрка Лебіщака сюди з Івано-Франківщини запросили на роботу. 1912 року він разом з дружиною та двома маленькими дітьми приїхав в Опішне. Уже тут народилася моя мама – Ганна Лебіщак-Ковалишин, її хрестили в Покровській церкві, якої вже зараз немає. Вона жила тут до 12 років і дуже тепло згадувала Опішне… Сьогодні ж хочеться плакати».
«Мені дуже цікаво бути сьогодні в цьому будинку, – поділився думками Василь Іванович. – Кілька років тому, коли я вперше приїхав сюди, тут дахом слугувало небо. Так добре бачити, що цей будинок продовжує своє життя. Приємно бути нині тут із пані Оксаною. Від часу зустрічі наших дідів минуло сто років – це не так просто. Зараз музей вражає, він розбудовується, і мене переповнюють емоції». Від часу відкриття Музею мистецької родини Кричевських, Василь Лінде-Кричевський постійно поповнює музейну колекцію родинними матеріалами, активно сприяє поверненню імені Кричевських в Опішне.
Урочисті заходи Академії розпочав науковий симпозіум, під час якого було презентовано дослідницькі розвідки, присвячені багатогранності постатей Василя Кричевського та Юрка Лебіщака. Мистецькою складовою святкової програми стали вернісажі виставок, унікальних на українських теренах. На пошанування творчого генія Василя Кричевського відбулася презентація мистецького доробку одного з його найталановитіших учнів – Олександра Саєнка (1899–1985), чиє ім’я внесено Міжнародною організацією ЮНЕСКО до списку видатних діячів світової культури. Експозицію виставки «Освячений Талантом НаВЧИТЕЛЯ» сформували твори Олександра Саєнка з приватної колекції доньки – художника, мистецтвознавця, члена Національної спілки художників України, члена Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслуженого діяча мистецтв України Ніни Саєнко. Килими, вибійка, графіка та акварель, а також тарелі, виготовлені відомим українським художником-керамістом Михайлом Денисенком за ескізами мистця, дають можливість простежити продовжуваність традицій Василя Кричевського – стильову порідненість обдарованого учня й талановитого навчителя.
Зліва направо: художник декоративно-ужиткового мистецтва, професор Київського інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, кандидат мистецтвознавства, доцент Олена Майданець-Баргилевич, художник, мистецтвознавець, член Національної спілки художників України, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України, заслужений діяч мистецтв України Ніна Саєнко та музеолог, заступник генерального директора Шевченківського національного заповідника, Міністр культури та туризму України (2005–2006), Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Білорусь (2007–2010), заслужений працівник культури України Ігор Ліховий. Опішне, Полтавщина. 15.11.2016. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
До Урочистої академії в Опішному також було приурочено відкриття виставки «Стираючи кордони», яка презентувала творче розкрилля онуки Василя Кричевського – Катерини Кричевської-Росандіч: мисткині, що продовжує живописні традиції роду Кричевських в американському заокеанні (Каліфорнія, США), 2 вересня 2016 року виповнилося 90 років. Уперше твори художниці, що знаходяться в Україні, символічно поєдналися в Музеї мистецької родини Кричевських – єдиному музеї держави, присвяченому славетній династії українських мистців. Виставкову експозицію склали понад 30 творів художниці з фондових колекцій провідних музеїв України: Музею української діаспори (Київ), Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному (Музею мистецької родини Кричевських), Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського (Полтава), Сумського обласного художнього музею імені Никанора Онацького (Суми), Шевченківського національного заповідника (Канів, Черкащина). Твори мисткині доповнила експозиція поштових листівок з репродукціями її картин. З нагоди святкових подій в Опішному Катерина Кричевська-Росандіч надіслала телефонним дзвінком зворушливе аудіозвернення: «Я дуже вдячна всім і пишаюся, що все-таки Україна мені дала дуже багато. Чим далі я йду вперед, старіюся, тим більше ціную традиції, які в мені заклала Україна».
У рамках Урочистої академії «Випробування часом: сторіччя гончарного храму України» було презентовано й нові видання, кожне з яких стало відкриттям у світі українського друкованого слова. Зокрема, цьогоріч уперше опубліковано матеріали, що дають ґрунтовне уявлення про мистецьку спадщину Василя Кричевського 1891–1943 років, а також про дослідження його творчого доробку. Виняткову справу публікації цінних матеріалів започаткував харківський видавець Олександр Савчук, надрукувавши перший том хрестоматії «Василь Григорович Кричевський».
Цікавою знахідкою стали творчі підсумки Міжнародних молодіжних гончарських фестивалів, які проводяться в Опішному, опубліковані у вигляді каталогу робіт переможців 2012–2015 років, за сприяння Благодійного фонду «Дар». Українську філокартію подивував набір листівок «Традиційна кераміка українців на поштових листівках першої третини ХХ століття» із колекції Національного музею-заповідника українського гончарства. Рідкісні поштівки постають своєрідним хронописом гончарної культури України, презентуючи глиняні вироби різних історико-етнографічних регіонів України. Наукову археологічну думку доповнила презентована в Опішному монографія «Будівельна справа літописних сіверян» керамолога, археолога, кандидата історичних наук Юрія Пуголовка, підготовлена видавництвом «Українське Народознавство».
Цього дня також відбулося вручення Міжнародної грантової премії Говорунів, заснованої 2016 року. Її першою володаркою стала художник-кераміст Аліна Літвіненко (Олександрія, Кіровоградщина): до офіційної церемонії нагородження вона презентувала скульптуру «Людина, що пірнає», виготовлену на творчій базі Національного музею-заповідника українського гончарства. Святкові події в Опішному слугували доброю нагодою анонсувати й нову мистецьку відзнаку – Міжнародну грантову премію імені Василя Кричевського для мистців кераміки. Конкурс на її здобуття буде оголошено 2017 року.
Генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства, директор Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, доктор історичних наук, професор Олесь Пошивайло вручає Міжнародну грантову премію Говорунів художнику-керамісту Аліні Літвіненко (Олександрія, Кіровоградщина). Опішне, Полтавщина. 15.11.2016. Фото Тараса Пошивайла. Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному
До свого століття будівля «Кричевського-Лебіщака» приймала гостей ще однієї важливої події для наукової спільноти – 15 листопада відбулася церемонія офіційного оголошення й нагородження переможців Х Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе–2016» (за публікаціями 2013 року).
Урочиста академія на пошанування творчих геніїв Василя Кричевського та Юрка Лебіщака до століття будівлі «Кричевського-Лебіщака» в Опішному отримала національне значення, адже до неї долучилися провідні музеї України, керамологи, мистецтвознавці, культурологи, колекціонери й художники-керамісти. «Дивовижне не тільки те, що дивним чином поєдналися тут, в Опішному, галичанин Юрко Лебіщак й уродженець Сумщини Василь Кричевський, але, а й те, що століття потому тут зустрічаються внуки видатних мистців, – зазначив генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства, директор Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України, доктор історичних наук, професор Олесь Пошивайло. – Сьогодні, як і сто років назад, тут зібралася мистецька еліта України. Об’єднуючим центром стала родина Кричевських. Вони показали нам приклад, як можна творити в ім’я України, незважаючи на будь-які лихоліття, цим самим наснажуючи сучасників до подвижництва в українській культурі».
Жанна Різниченко,
інформаційна служба
Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному
