(відгук на мистецьку подію, що відбулася 11 січня 2026 року
в музично-меморіальному музеї Соломії Крушельницької міста Львова)
Одного зимного дня, на світанку чи о вечірній святочній порі, коли зорі ще сяють тим особливим дивосвітлом кожного серця живого, що прагне віри, надії і любови та творить світ правди, справедливости й добра, спрямовуючи у нього потоки своїх живих русел, народилася людина, яка живопише, словодіє та життєдіє серцем своїм простим і щедрим, поставою гідною і красивою, голосом чистим і щирим, сповнених діяльної віри у добро, людяність, світ. «У хаті під дранков / з високим порогом і низькоуклінним із ясену входом…» різдвяної пори у високогірному селищі нашої Батьківщини народився її захисник та митець сучасности Володимир Тимчук.
11 січня 2026 року в співдії з мистецькою спільнотою музею Соломії Крушельницької у Львові та етногуртом автентичного співу «Жива», пан Володимир дарував рідним і знайомим, друзям та однодумцям, жителям Львова та гостям міста теплий вечір різдвяної традиції, втіленої і маленькими великими акторами дитячого колективу колядників, які, перевтілившись у героїв-символів Різдва, освітлювали простір та серця присутніх дзвіночками щирих голосів та старовинним правдивим сюжетом, утверджуючи невідворотність перемоги добра над злом.
«Буде колядково і знадійливо», – запрошував поет на вечір соборної радости у вечірньому засніженому Львові, на подію з благодійною складовою для підтримки збройних побратимів.
Так і було… Щирість дитячих голосів перейняли тріо співучих горлиць етногурту «Жива»: Надія Іванців, Марта Пилатюк та Оксана Олейніченко, піснями щедрого серця виплітаючи у різдвянім ґердані візерунки життя, віри та надії під мелодії сніжного Львова за вікном. У їх чуйному виконанні пролунали пісні: «Повій вітре», «Ой, зійди-зійди ти місяцю», «Летять голуби, летять білії», «Трояндочка» та ін.
Пан Володимир голосом поезії доби національного спротиву говорив про особисте і спільне, про вічне та плинне, про гідність і про пам’ять, додаючи до різдвяно-співаного ґердана перлини своїх поезій зі збірок «Вогнити!Вижити!Перемогти» (2016), «Ангельським чином» (2019) та ще не виданої збірки «Те слово, що зцілює». Автор читав поезії «Про все», «До неба», «Крило», «Сонет справжнього слова», «Усі святі», «Благословіння» та ін.
Прочитання митцем космогонічної поезії «Новобуття» у словесно-пісенному супроводі стишених голосів «Живи» було схоже на магію творення світу… І кожен текст сприймався слухачем як власне одкровення; поет свідчив про народження і тривалість світла у кожному з нас, а ці промені ладнувалися над серцями присутніх у барвисті ґердани, оскільки усвідомлення того, що у часі холоду і темряви війни, у часі втрат і відчаю ми здатні творити і співдіяти, радіти і боротися, жити і дарувати життя з вірою у мирне майбуття, у соборності своїй виплітаючись самобутніми візерунками любови над живим серцем України, воістину життєстверджує найбільше диво: жити, любити, творити.
«На городі липа, золотом облита…/Щедрий вечір!/Налетіли пташки, налетіли райські…/ Щедрий вечір!/Та й общикотали золотую гору…/ Щедрий вечір!/Та й понесли Царю, Царю-володарю…/ Щедрий вечір!/І скуй же нам, Царю, золотую чашу…/ Щедрий вечір!/…» Вечір завершився щедрівкою, величальним співом-звертанням до Новонародження та спільною вдячністю від сповненої дарів золотої чаші: любові, надії, віри в життя і перемогу світла.
З Днем Народин, дорогий пане Володимире!
Дякуємо за чин! Слава і шана Захисникам!
Щедрий вечір, голосиста «Живо»!
Добрий вечір, сніжний Львове!
З Різдвом Христовим, рідна Україно!
З пошаною і світлим серцем, друг.
11.01.2026, 22:15 – 19.01.2026, 00:58
