В Україні урочисто нагородили лауреатів IV Всеукраїнського конкурсу малих прозових форм імені Василя Стефаника. За інформацією Суспільного, журі визначило переможців серед майже півсотні учасників із різних регіонів країни та з-за кордону. Серед лауреатів — режисер і науковець В’ячеслав Бігун, який отримав відзнаку за свою новелу «AnimaFabula». Цей твір, на думку журі, гідний визнання в одному з найпрестижніших конкурсів малої прози країни.
Конкурс імені Стефаника проводить Національна спілка письменників України та ГО «Імпресія», Товариство письменників і журналістів імені Івана Франка. Як повідомляє співорганізаторка, письменниця Марія Вайно, до оргкомітету надійшло багато робіт із усіх куточків країни – від студентів до ветеранів, а під час оцінювання імена авторів були закриті для журі. До складу журі 2025 року увійшли: голова Національної спілки письменників Михайло Сидоржевський (голова Конкурсу комісії конкурсу), сама Марія Вайно, відомий літературний критик Євген Баран та доцентка Карпатського університету Марта Хороб. Суспільне зазначило, що десять лауреатів та 15 дипломантів конкурсу отримали дипломи, а їхні твори надрукували в альманаху «Імпресія 2025». Такі колективні збірки — гарна традиція конкурсу: кожен лауреат отримує книжку з власним твором, а читачі можуть їх оцінити.
Новела «AnimaFabula» — це як ніжна мелодія, яка пестить слух. Багатий на символи, текст сповнений пристрасті до життя — він збуджує уяву, й кожен може екранізувати цей твір по-своєму в своєму уявленні.
В’ячеслав Бігун добре знаний у світі кіно і літератури: він неодноразово отримував відзнаки за сценарну та режисерську роботу. Журі престижної Літературної премії імені Івана Чендея в 2018 році присудило йому Гран-прі за кіносценарій «Пожертва, або Чайки летять на Схід». Інший приклад ― перемога фільму «Брат Іван» в 2021 році як найкращий сценарій на Міжнародному фестивалі історичного кіно «Поза часом» (голова журі ― Іван Канівець). Своє визнання отримав і документальний фільм «Світлотіні Івана Чендея» ― у 2023 році він виборов приз за найкращий сценарій на тому ж фестивалі. Усі ці призи додаються до попередніх: за даними ЗМІ, це вже п’ята відзнака В’ячеслав Бігуна як найтитулованішого українського режисера з 2019 року за роботу над сценаріями (серед також них ― стрічки «Суперфіцій» і «Многая літа. Стойко»).
Цікаво, що новела «AnimaFabula» має продовження вже у кіно: режисер готує екранізацію новели, і глядачі зможуть незабаром побачити стрічку. Подібно до того, як великий міст поєднує береги, так і «AnimaFabula» перекидає місток між літературою і кіно, ваблячи нових читачів і глядачів. Як і будь-який твір В’ячеслава Бігуна, новела сповнена чуттєвих образів і драматичного світлотіньового балансу.
Сам автор так коментує свій підхід: «Ця новела народилася у спілкуванні з сином про війну. Ми якось разом переглядали сімейний альбом, там є фото мого дідуся, який брав участь в обороні Карпатської України в 1939 році, далі пройшов Другу світову війну. І в альбомі є його світлина як юнака такого ж віку, як мій син. Так з’явилася ідея спробувати показати візуальне «спілкування» поколінь, а їх може бути вже аж п’ять. Крім дідуся, його сина і правнука, яких бачимо на екрані, це й невидимі, але присутні: режисер, нащадок чи нащадки ― це для них цей своєрідний кіно-лист. Написав новелу, й щиро дякую журі Конкурсу за таку відзнаку. Ми також відзняли фільм ― вони дещо відрізняються, бо в процесі була знахідка, про яку не йдеться у новелі. Між іншим, постало питання, чи це ігровий чи неігровий фільм. Але головне те, що це наше послання з минулого в майбутнє про нинішнє, про пам’ять, про долю Україну, про боротьбу народу. Кіно дещо естетизує цей досвід, але він правдивий».
Україна нині, попри й через війну, переживає сплеск креативності, й творчість В’ячеслава Бігун ― яскравий приклад, що поєднує літературу й кіно. Його фільми й твори, подібно до ранкового сонця нового дня проникають у темні куточки буденності війни, а режисер своїм баченням, камерою і пером намагається віднайти в них промінчики світла. Саме ця здатність бачити «світло там, де були тіні» робить його роботи привабливими, навіть терапевтичними. Такими, можливо, побачать їх тепер і шанувальники світу слова і кіно.
