90 років тому:
29.10.1935 – у Львові помер Юрій Магалевський, художник, іконописець, громадський діяч, учасник визвольної боротьби початку 1920-х. Закінчив Одеське художнє училище та Вище художнє училище при Петербурзькій академії мистецтв (1898-1909; майстерня Іллі Ріпина). Вдосконалював майстерність у Парижі. У 1910 повернувся в Україну, викладач чистописання та малювання в чоловічому комерційному училищі м. Олександрівськ (нині м. Запоріжжя). Під час Першої світової війни як народний вчитель звільнений від мобілізації до царського війська. В період відродження української держави голова української повітової ради та комісаріату освіти в Олександрівську (1917). Директор 1-ї української гімназії в Катеринославі (нині м. Дніпро), катеринославський губернський комісар (1918). Член товариства «Просвіта» в Олександрівську та Катеринославі. Від 1920 художник при штабі Армії УНР. Збирав мистецько-історичні матеріали та фіксував події війни; загалом створив близько 150 портретів та картин (знищені більшовиками). У 1920 в складі Армії УНР перейшов за річку Збруч на територію Польщі. В таборі інтернованих створив близько півсотні портретів знаних військово-політичних осіб (доля творів невідома). Член Ради республіки УНР, учасник опозиції проти Симона Петлюри (1920-1921). Від 1922 оселився у Львові. Голова Українського товариства допомоги емігрантам із України (від 1922). Активний учасник гуртка діячів українського мистецтва, постійний учасник художніх виставок. Автор картин присвячених зображенню козацького періоду в історії України, портретів українських державних і військових діячів української революції (на жаль в більшости знищені), пейзажів, ілюстрацій до українських підручників та книжок. Від співпраці з Петром Холодним над розписами каплиці Святого Духа Львівської семінарії професійно зайнявся сакральним мистецтвом, розписав чимале число храмів у Галичині. Співпрацював з П. Ковжуном, М. Осінчуком, І. Трушем, А. Коверком, В. Іванюхом, І. Коритком. В іконописі намагався поєднати давні традиції українського сакрального мистецтва з сучасним живописом. Автор споминів про події національно-визвольної боротьби. В гнітючі часи комуністичного ідеологічного свавілля велике число робіт майстра вилучено з музейних фондів та знищено як твори «націоналістичного характеру». Значно більше пощастило іконописним роботам Магалевського, які збереглися на стінах галицьких храмів. Але на жаль, вже в часах незалежности України, в Старому Селі на Жовквівщині убогі на розум селяни дозволили перемалювати безцінні розписи майстра (1924-1925) примітивним партачам-богомазам під орудою Григорія Петрашака. Похований на Личаківському цвинтарі. Народився у с. Романівка на Вінниччині 1876.
