150 років тому:
1876 – народився Володимир Петрик – священник УГКЦ (1900), громадський діяч, доброчинець. Закінчив Духовну семінарію у Львові та Перемишлі. 11 років душпастирював у м. Комарне на Львівщині як сотрудник на парохії у свого батька. В економічній царині домігся переходу кредитового «Товариства задаткового» з усім майном в українські руки, де довгі роки був директором. Придбав в центрі містечка великий будинок для читальні «Просвіти». Сприяв розвитку української кооперативи «Народна спілка». Заснував «Братство ім. св. Миколая» для виховання молоді. Купив для Братства корчму і переобладнав на бурсу, вихованці якої згодом ставали адвокатами, священиками, лікарями тощо. Засновник і голова філії «Просвіти» в Комарно та організатор 17 читалень по селах. Співорганізатор товариства «Сокіл» і його оркестру. Збудував церкву св. Архистратига Михаїла, а біля другої церкви дзвіницю в якій облаштував бібліотеку. Член Повітового та Ширшого народного Комітету.
Після смерті батька старався отримати парохію в Комарному, проте колятор Лянцкоронський, не бажаючи мати в місті свідомого та активного українця, не дав на це згоди. Відтак душпастирював у с. Бабина на Самбірщині. Збудував церкву в с. Пиняни. Очолив філію «Просвіти» та філію «Сільського господаря», висувався від Національно-демократичної партії до Галицького сейму (недобрав 3 голоси). В кожному з навколишніх сіл організовував читальні, осередки «Сільського господаря», кооперативи, «Соколи». Навіть тяжко захворівши до останнього дня проводив наради у власній домівці. Помер у с. Бабина на Львівщині 1931. Перепохований у містечку Комарно.
