130 років тому:
13.08.1896 – у місті Кам’янка-Бузька на Львівщині, народився Володимир Паньків – мистецтвознавець, художній критик, етнограф, колекціонер.
Закінчив гімназію у Станіславові (нині Івано-Франківськ) та торговельну академію у Відні (1914–1916). Вояк Української Галицької Армії (1918), працівник посольства УНР у Копенгагені (1919–1920). Після війни вивчав і колекціонував вироби ужиткового мистецтва та художніх промислів гуцулів, бойків і лемків. Працівник Музею етнографії НТШ, учасник фотовиставок УФОТО, член Лижварського клубу Карпат. За першої радянської окупації (1939–1941) – інспектор музеїв (від комісії з охорони пам’яток культури). У 1940 році заарештований, проте невдовзі звільнений. Завідувач відділу Етнографічного музею (1940–1941). Під час німецької окупації мав крамничку з продажу гуцульських виробів.
Від 1944 року – директор Львівського музею етнографії та художніх промислів АН УРСР. Депутат Львівської міської ради, голова постійної комісії з освіти. Член правління Львівської організації Спілки художників України. Підтримував і популяризував народне різьбярство лемків, переселених з українських земель, переданих після війни Польщі. Домігся створення цехів лемківської різьби при Спілці художників та фабриці ім. Лесі Українки. Автор праць про народне різьбярство лемків.
Помер у Львові 1980. Похований на Личаківському цвинтарі.
