130 років тому:
5.01.1895 – у с. Чернихівці на Тернопільщині народився Володимир Джус, винахідник, підприємець у США, філантроп. За висловом Р. Л. Берна названий «українським Генрі Фордом». Батько був заможним селянином і попри його несхвалення Володимир у 1913 емігрував до США. Оселився у сестри, важко працював а вечорами вивчав англійську мову та механіку на курсах ремісничої школи. Відтак закінчив курси креслярства, електро- та автомеханіки. 1917 одружився із шкільною товаришкою Євою Скалецькою, в шлюбі народився син Теодор. Дружина невдовзі померла (туберкульоз), одружився вдруге з Анною Резнік (1927) у якої було двоє дітей. У 1922 запатентував один із перших винаходів – удосконалений токарний верстат (винахід привласнив працедавець), мав декілька інших винаходів. Стрімкий злет його підприємницької кар’єри розпочався із винайденням замка-закріплювача до капота літаків, названого «Дзус Фестенер», який був стійким до вібрації, перепаду температур, тиску повітря. Дирекція фабрики літаків і моторів у Фірмінгдейлі (штат Нью-Йорк), на якій працював, запропонувала винахіднику за невелику винагороду передати їй права на винахід, проте Володимир Джус, після судового розгляду, відстояв власні авторські права. У квітні 1932 заснував фабрику «Dzus Fastener Company Inc.» у Вест-Айсіпі, яка стартувала із старого токарного верстату та іншого вживаного обладнання, проте в скорому часі розрослася до великої фірми. У 1935 продукція фабрики вийшла на ринки Європи, а вже у 1938 створені підприємства в Британії та Франції. На 1940 річний оборот корпорації зріс до півмільйона доларів – велетенської на ті часи суми. Друга світова війна різко збільшила попит на продукцію українського винахідника. У 1943 лише у США на його підприємствах працювало більше 1000 робітників, які випускали до мільйона замків «Дзус» на рік (замки конструкції Джуса використовуються й сьогодні в авіабудуванні). Інвестував у розробку нових технологій і винаходів: замки для трамваїв, автівок, кораблів, залізничних вагонів, закріплювачі для травмованих кісток у медицині тощо. У 1948 у Великобританії призначив технічним директором «Dzus Fastener Europe» інженера Данила Скоропадського, сина Гетьмана України (1918) Павла Скоропадського.
Вже з перших прибутків фінансував створення бібліотеки, школи та музею для української громади у Вест-Айсліпі. Після завершення війни звернувся до 20 відомих українських родин у США з ідеєю заснування великого українського центру, який мав опікуватися науковими, культурними та інформаційними потребами діаспори Північної Америки. 3 травня 1948 в штаті Нью-Йорк зареєстровано Український інститут Америки (УІА; Ukrainian Institute of America, inc.), а В. Джуса обрано першим президентом. Головним завданням УІА стало збереження української ідентичности українців на еміграції. У 1955 за суму 225 тисяч доларів в центральній частині Нью-Йорку купив будинок (пам’ятка архітектури в стилі еклектичного ренесансу, 1898) і подарував Інститутові. Фінансово підтримував НТШ, УВАН, україномовні видання, українські курси та школи, бібліотеки, музеї, національні культурні заходи. Після смерти Володимира Джуса підприємницьку та національно-культурну діяльність на посаді керівника УІА продовжив його син Федір-Теодор Джус. Нині корпорацією керує внук Теодор-молодший, який хоча й народжений на чужині ідентифікує себе українцем. Помер Володимир Джус у м. Нью-Йорк, штат Нью-Йорк, США 1964. З найближчої родини, що залишилася в Україні брат, вояк УПА, загинув у бою з НКВС, матір, братову дружину і доньку заслано в сибірські табори.
