100 років тому:
2.01.1926 – у с. Баня Котівська, нині частина м. Борислава на Львівщині народилася Віра Вовк (спр. Віра Селянська), письменниця, літературознавець, перекладач. Навчалася в Українській жіночій гімназії «Рідна школа» ім. Іллі та Іванни Кокорудзів у Львові (від 1938); після приходу в Галичину більшовиків виїхали на Захід. Продовжила навчання у середній дівочій школі ім. Клари Шуманн у Дрездені (1941-1945). Батько (лікар) загинув під час виконання операції в ході бомбардування союзниками Дрездену. Після завершення війни з матір’ю залишилася в еміграції у Німеччині, згодом переїхали до Бразилії. Вивчала германістику, славістику та музикологію в університеті Тюбінгена (ФРН; 1945-1949), де єдина з усіх студентів отримувала університетську стипендію, а згодом безплатне житло. Закінчила Федеральний університет Ріо-де-Жанейро та Папський католицький університет Ріо-де-Жанейро. Доктор філології (1952). Продовжила вивчення порівняльного літературознавства в Мюнхенському (1956-1957) та Колумбійському (Нью-Йорк; 1965) університетах. Професор німецької філології Університету св. Урсули (1967-1986), Університету в м. Кабо Фріо (1974-1986), Державного університету в Ріо-де-Жанейро (1980-1996). Учасниця літературної спілки Нью-Йоркська група, членкиня об’єднання українських письменників на еміграції «Слово», Національної спілки письменників України. Дійсний член УВАН, НТШ (у Нью-Йорку). Писала українською, німецькою та португальською мовами, твори видавала переважно власним коштом (загалом вийшло більше 100 книг; в Україні почали друкуватися лише від 2000-х). Перекладала з португальської, німецької, французької, італійської, румунської, македонської, старослов’янської мов, володіла англійською. Активно пропагувала українську літературу, мову та культуру у вільному світі. У 1965 вперше відвідала Україну, познайомилася з шістдесятниками й відтак виступала на захист переслідуваної української інтелігенції (зокрема листувалася з В. Стусом та іншими українськими інтелектуалами). Лауреатка численних відзнак та нагород, зокрема Національної премії України ім. Тараса Шевченка (2008). Померла в Ріо-де-Жанейро, Бразилія 2022.
Замість постскриптум. Дідо письменниці по батьковій лінії мав прізвище Вовк, яке вона взяла собі за літературний псевдонім. Перед рукоположенням на священника Григорій Вовк змінив своє прізвище, оскільки в Карпатах, куди мав отримати призначення, гуцули забобонно трактували імена, то ж щоби «не бути вовком для своєї пастви» і стати ближчим до людей він із Вовка переписався на Селянського. Ще одна цікавинка – хобі Віри Вовк. У вільний час вона любила творила витинанки з паперу, які робила для себе, проте все ж презентувала також на різноманітних виставках Бразилії, США, Канади.
«Підсумовуючи спогади свого довгого життя, бачу, що воно завжди було спрямоване на Україну, що, перебуваючи найбільше років поза її кордоном, я жила нею так інтенсивно, наче б ніколи з нею не розлучалася…». Віра Вовк.
