80 років тому:
16.02.1946 – у лісовій криївці поблизу хутора Колин, між селами Боянець і Купичволя на Львівщині загинув Василь Василяшко-«Перемога; Вірний; Пантера» – командир куреня УПА «Галайда» і ТВ-12 «Климів». Батько – Іван Василяшко, стрілець УГА, загинув на Великій Україні. Василь здобув фах шевця, з юнацьких років член осередку Товариства Просвіта, Юнацтва ОУН, згодом ОУН. Доброволець батальйону «Нахтігаль» (1941), вояк 201-го шуцманшафт-батальйону; воював з червоними партизанами в Білорусі. По завершенні контракту (12.1942) повернувся до рідного села. З осені 1943 через ризик арешту перейшов у підпілля. Командир боївки СБ ОУН Белзкого району (близько 15 стрільців). Командир рою в сотні УПА, що невдовзі отримав назву «Галайда» (кін. лютого 1944), командир чоти (05.1944). Учасник боїв із німецькими поліційними відділами, польськими – Армією Крайовою та Батальйонами хлопськими, червоними партизанами. Після переходу фронту – командир сотні «Галайда-1» (08.1944-09.1945). До початку зими 1944 на чолі сотні в складі куреня відбув бої:
– 22.08.1944 біля с. Зубейки, нині Львівського району в обороні проти батальйону 83-го полку прикордонних військ НКВС та 50-го мотоциклетного полку ЧА;
– 29.08.1944 в урочищі Кривуля в масиві лісів Карів-Піддубці;
– 17.10.1944 біля с. Губинок Рава-Руського повіту, нині в Польщі;
– 22.10.1944 у с. Смолин, нині Яворівського району;
– 4.11.1944 у с. Яструбичі, нині Шептицького району;
– 10.11.1944 у с. Лучиці, нині Шептицького району;
– 25.11.1944 у с. Бишів, нині Шептицького району.
В зимовий період сотня діяла самостійно відбула такі акції:
– засідки на групи НКВС та винищувальних батальйонів біля сіл Волиця Львівського та Двірці, нині Шептицького району;
– 12.02.1945 – бій біля с. Куличків, нині Шептицького району;
– 20.02.1945 – засідка на підрозділ ПВ між с. Купичволя та м. Великі Мости, нині Шептицького району;
– 5.03.1945 – атака на прикордонну заставу у с. Зубків, нині Шептицького району;
– 22.03.1945 – оборонний бій біля с. Зіболки, нині Львівського району (бій під Жовквою) проти 2 полків ЧА та підрозділів НКВС («Перемога» отримав пораненя в груди, проте продовжив керування боєм і проривом).
26 квітня 1945 5 сотень УПА у тому числі «Галайда-1» здобули районний центр Радехів, знищили близько 20 енкаведистів, визволили кілька сотень селян зігнаних для депортації у віддалені райони СРСР. 28 квітня 1945 в лісі біля с. Радванці, нині Шептицького району сотні «Галайда-1» і «Кочовики» в 10-годинному бою відбили всі атаки 2-го прикордонного загону НКВС та вирвались з оточення. Наказом командування УПА-Захід (28.04.1945) нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги, а наказом ГВШ УПА (27.04.1945) підвищений до хорунжого.
У травні–серпні 1945 за наказом командування ВО-2 «Буг» в складі куреня «Галайда» з рейдом перейшов на терени Закерзоння, відбув декілька боїв з польськими військами. Під час повернення на терени постійного базування 2 вересня 1945 в Яворівських лісах (південніше від Магерова) сотня «Галайда-1» (132 вояків) була переслідувана кількома тисячами солдат 88-го прикордонного загону НКВС та підрозділів ЧА, підсилених артилерією та 2 літаками. Лише завдяки вмілому командуванню «Перемоги» сотня змогла прорватися із здавалося безнадійного оточення. В боях оборони та прориву загинуло 20, поранено 17 стрільців і декілька потрапило в полон, проте сотня зберегла боєздатність. Після прибуття на Сокальщину сотню розчленовано на рої для приготування до зимівлі.
У вересні 1945 призначений командиром куреня УПА «Галайда» (сотні «Галайда-1», «Галайда-2», «Кочовики», «Пролом», «Тигри») та командиром (Сокальського) ТВ-12 «Климів» (командування сотнею передав чотовому «Ігорю»). Наказом ГВШ УПА (10.10.1945) нагороджений Срібним Хрестом бойової заслуги 2-го класу.
20 жовтня 1945 біля с. Незнанів (тоді Кам’янко-Бузький район), проводячи засідку на більшовиків, отримав поранення. 7 лютого 1946 біля Присілків Мерівка та Гряда між селами Незнанів та Холоїв (нині Вузлове) стрільці рою «Клена» сотні «Галайда-1» спільно з підпільниками районної боївки СБ та місцевих СКВ знищили начальника секретаріату Головного управління по боротьбі з бандитизмом НКВС СРСР підполковника Миколу Крижановського, старшого оперуповноваженого Радехівського НКВС, молодшого лейтенанта Н. Маркова, заступника начальника V відділу штабу 111-го прикордонного загону майора В. Волосьонкова та 3 прикордонників. Постановою УГВР (8.02.1946) та Наказом ГВШ УПА (15.02.1946) відзначений Золотим Хрестом бойової заслуги 1 класу та підвищений до сотника. Став одним із двох Лицарів трьох Хрестів бойової заслуги та єдиним удостоєним цих нагород за життя.
Зиму перебував у лісовій криївці поблизу хутора Колин, між селами Боянець і Купичволя на Львівщині. 16 лютого ввечері троє повстанців вийшли до с. Боянець по харчі. Назад поверталися навантаженою підводою, не підозрюючи, що за тереном слідкувала розвідувально-пошукова група 109-го стрілецького полку погранвійськ НКВС та райвідділу НКВС. За деякими даними стеження за дорогою встановлено за здобутими напередодні агентурними даними. Коли біля криївки повстанці почали вивантажувати харчі енкаведисти відкрили вогонь. Василь Весній-«Вихор» загинув, «Лисок» і «Черемха» відступили. Повстанці, що перебували в криївці прийняли бій. Начальник штабу куреня, бунчужний «Хміль» вискочив із криївки, відстрілювався та був убитий ворожим вогнем. Командир Василяшко-«Перемога», санітар «Макаренко» та охоронець «Орлик» намагалися відбиватися, проте їх закидали гранатами. У безвихідному становищі ті, що залишилися живими дострілилися; тіла вбитих енкаведисти забрали до Великих Мостів. За деякими даними це сталося 15 або 18.02.1946. У 1991 останки повстанців перепоховано на цвинтарі м. Великі Мости, а 1997 встановлено пам’ятник.
Народився у с. Завишень на Львівщині 1918.
