80 років тому:
21.03.1945 – стягнувши на Львівщину значні підкріплення, червоні окупанти силами бригади ВВ НКВС (6 тисяч військовослужбовців) по лінії сіл Воля Жовтанецька – Дальнич – Вихопні – Зіболки – Великі Передримихи – Блищиводи – Верени (Білий Ліс) – Желдець розпочали оточення сотні УПА «Галайда-1» (167 стрільців, командир Василь Василяшко-«Перемога») з метою її знищення. Повстанська розвідка вчасно повідомила про пересування більшовиків тож над ранок 22.03 командир «Перемога» вибрав зручні для оборони позиції на південь від с. Верини та наказав окопуватися. В ході цілоденних боїв, відбивши 11 ворожих атак, знищено від 350 до 470 більшовиків (згодом селяни розповідали про 900 знищених енкаведистів), у тому числі 38 офіцерів (з 2 полковниками і 4 майорами), з боку УПА загинуло 40 (у т.ч. чотовий «Лісовий» і бунчужний «Крук») і поранено 17 повстанців. Поранення в груди отримав також і командир сотні «Перемога», проте продовжував керувати боєм. Під вечір сотня з боєм прорвалася з оточення і перетнувши дорогу Кам’янка Бузька – Великі Мости вийшла на північ у Радванецькі ліси. При цьому повстанці забрали з собою усіх поранених. Два дні сотня перебула в лісі, не заходячи до навколишніх сіл, а на третій день повернулася на місце попереднього постою. Командир «Перемога» після кількох тижнів лікування повернувся до сотні, нагороджений Бронзовим Хрестом бойової заслуги (28.04.1945) та підвищений до рангу хорунжого (27.04.1945). В історію ця битва увійшла як бій під Жовквою.
21-22.03.1945 – біля с. Струбовиська на Закерзонні (Ліський повіт Підкарпатське воєводство) в оборонному бою сотні УПА «Ударники-1» (командир Данило Свістель-«Веселий») з підрозділом НКВС, що прибули на 20 автомобілях знищено 86 у тому числі капітана та поранено до півтори сотні більшовиків. З боку УПА загинуло 14 повстанців. Про наближення енкаведистів повстанців попередила розвідка і ті хотіли відійти в ліс, проте на прохання селян зайняли оборону. З сотні боєздатними було 70 стрільців, решта хворі на тиф. Повстанці відбили три великі атаки, проте після того як почали вичерпуватися набої та прибуття ворожого підкріплення, змушені були відійти в ліси Бескиду. Озвірілі від втрат карателі спалили село, змордували 33 селян, у тому числі жінок, стариків і дітей. В числі загиблих повстанців: Микола Вінтонюк-«Чобіт» (1926 р.н., с. Молодятин, Коломийський), стрілець, посмертно вістун, Василь Воробець-«Попович», стрілець, посмертно вістун, Михайло Данилюк-«Муха» (1916 р.н., с. Чорний Потік), стрілець, посмертно вістун, Володимир Іванчук-«Струм» (1922 р.н., Скалат, Тернопільщина), стрілець, посмертно вістун, Степан Комар-«Травичка», (1921 р.н., с. Військо, Добромильський, пізніше Перемишльський), стрілець, посмертно вістун, Михайло Оренчак-«Соломей» (1909 р.н., Закарпатря), командир рою, посмертно старший вістун, Володимир Підгірний-«Диск», (1919 р.н., с. Бушковичі, Перемишльський), стрілець, посмертно вістун, Степан Сніда-«Кривий» (с. Мальчиці, Городоцький), стрілець, посмертно вістун, Володимир Хаюс-«Сова» (1907 р.н., с. Кульчиці, Самбірський), ройовий, посмертно старший вістун.
21.03.1945 – в лісі біля с. Цигани Скала-Подільського (нині Чортківського) району Тернопільської области сотня УПА «Сірі вовки» з куреня «Бисторого» без власних втрат із засідки розгромила роту НКВС, знищила 70 і взяла в полон 40 карателів.
21.03.1945 – біля с. Лосяч Борщівського (Чортківського) району Тернопільської области «Залізна чота» (40 стрільців) з куреня УПА Петра Хамчука-«Бистрого» із засади розгромила підрозділ НКВС чисельністю 120 військовослужбовців, набраних із колишніх партизан Сидора Ковпака, повернула пограбовані в селян коней, майно та харчі, захопила чимало зброї. Завдання повстанцям спростило те, що грабіжники поверталися з екзекуції п’яними.
