80 років тому:
10.03.1945 – згідно звіту Ланчинського райвідділу НКВС Станіславської (нині Івано-Франківської) области цього дня у с. Чорний Потік Печеніжинського району 89-м прикордонним загоном та винищувальним батальйоном «повністю ліквідовано» сотню УПА «Вихора», вбито 77 і захоплено в полон 39 повстанців. При цьому на полі бою енкаведисти підібрали всього лише 19 гвинтівок, 10 ручних кулеметів і 2 пістолета. Виходить, що 116 вояків мали тільки 31 одиницю зброї, або 1 одиниця на 4 повстанці, або на одного повстанця з гвинтівкою припадало 3 повстанці з деревяними кийками чи ціпами. І ще одна деталь: в Карпатських горах діяло два командири сотень на псевдо «Вихор», але обидва загинули пізніше. Іван Андрейчук-«Вихор», хорунжий УПА, командир сотні «Залізні» загинув у бою біля с. Грушка Тлумацького району 8.10.1946. Микола Харук-«Вихор», поручник УПА, командир сотні ім. Богуна, закатований у Станіславській тюрмі 24.09.1952.
Ще один звіт Львівського обкому КП(б)У за підписом завідувача оргінструкторським відділом Богородченка твердить, що у Львівській области за час від 28 лютого по 9 березня 1945 вбито 2480, захоплено в полон 12271 і з’явилось з повиною 9374 повстанців (разом виходить 24125 осіб). А зброї у них вилучено: гвинтівок – 1053, кулеметів – 142, автоматів – 303, пістолетів – 119 (разом 1617 одиниць). Тобто 1 одиниця зброї припадала на 15 вояків. А трохи вище в цьому ж звіті подається, що в області станом на 20 лютого діяло 3418 «бандітов». Тобто вбито, захоплено в полон і з’явилось з повиною повстанців у сім разів більше як було в природі (в звітах)?
Направду фантастична «достовірність» енкаведистських звітів, що викликає безмежно-іронічну довіру.
10.03.1945 – відділи Армії Крайової та Батальйонів Хлопських під командою Зенона Яхимека винищили українське населення с. Сагринь. Спалили понад 300 будинків, вбили від 600 до 1000 українців (з прилеглими селами до 1300 українців) 70 % з яких жінки та діти, більшість загиблих перед смертю зазнали знущань і тортур
